Мері Роуч - Вояки

у яку подається з цієї артерії. Так Редетт та його колеги виявляють судини, критичні для трансплантата. Отже, коли в США пересадять перший пеніс, некроз йому не загрожуватиме.

При внутрішньовенній інфузії рідина вводиться швидко, а не краплинами. У такий спосіб при наданні екстреної допомоги швидко відновлюють об’єм крові.

— Наша перша спроба закінчилася катастрофою, — каже Самі Туффага. Одним із завдань його ординатури було дослідження судинної системи пеніса. — Фарба була повсюди. Сторож злий, черевики в плямах. — Він виставляє ногу. — Тепер це в мене черевики для моргу.

— Якщо в тебе немає черевиків для моргу, значить, ти мало досліджуєш, — лунає звідкись іззаду голос Джеймза Спейдера.

Під час попереднього сеансу в цій самій лабораторії Туффага виявив судину, що відходить від стегнової артерії і живить ділянку шкіри на животі якраз над пенісом. Вони ще раз перевіряють, аби впевнитися, що минулого разу мали справу не з аномалією. Туффага простягає руку і відкриває клапан інфузійної системи. Протягом кількох секунд стежимо за розростанням синця. Ділянка розширюється та темніє, межа чітка.

— Чудово, — каже Редетт, — усю цю ділянку можна брати як частину трансплантата.

Трансплантація пеніса має багато спільного з пересаджуванням дерева. Не рубати під корінь, а перенести частину ґрунту разом з корінням, що його живить. Треба під’єднати три-чотири вени, стільки ж артерій і два нерви.

Тіло-донор, худий чоловік, лежить на спині, одна рука впоперек живота на талії. Поза релаксації, як у фільмах, — так лежать після сексу чи просто біля басейну, у шезлонгу. З огляду на те, що тут відбувається, така поза сприймається дивно. Туффага й Редетт уже відділили весь комплект: пеніс, мошонку і шмат плоті над ними, у якому проходить та дуже важлива судина, яку знайшов Туффага.

Для презентації під час майбутньої конференції Редеттові знадобляться фотографії. Туффага люб’язно тримає трансплантат перед камерою. Взявшись великими та вказівними пальцями за верхні кути, він трохи розтягує шкіру, потім повертає, щоб Редетт міг задокументувати зворотний бік. Ви колись бачили, як майбутня мама вихваляється перед гостями светриком? Я маю на увазі розмір та колихання. Ймовірно, можна було б дібрати і краще порівняння, але рухаймось далі.

Пізніше я спитала Ронна Вейда, який керує програмою донорства тіл Меріленду, з кабінету, дальшого по коридору від лабораторії, що б він відповів, якби до нього із запитанням, як використано тіло, звернулися родичі цього донора. Він сказав, що відповідь була б схожа на «використання як мультицільового зразка в клініко-хірургічних дослідженнях». Після того, що я сьогодні побачила, розумію, чому в таких справах невизначеність відповіді не зайва. Перед тим як очікувати від членів родини донора розуміння специфіки сьогоднішнього досліду, треба, щоб вони зрозуміли специфіку перспектив, які він відкриває. Треба, щоб вони зрозуміли, що відчуває солдат чи морпіх, отямившись після операції, яку довелося робити після вибухового ураження. Вони повинні відчути, що процедура, яку опрацьовують у цьому приміщенні без вікон, схожому на декорацію до фільму жахів, потенційно здатна відновити цілісність якогось молодика — дати йому майбутнє, стосунки, здоров’я. Так, я думаю, що ліпше не розказувати про те, як саме було використано донорський дар.

Справу донора зроблено. Там, де був пеніс[73], тепер кривавий прямокутник, акуратна, просякнута кров’ю пов’язка. Сім’яні залози лежать поряд зі стегном.

— А їх ви не берете? — запитую я Редетта.

Ніби йдеться про речі, які пакують перед подорожжю. Я думаю про вояків, чиї поранення позбавили їх можливості виробляти сперму. Було б добре, якби разом із функціональним пенісом вони дістали б і відновлення репродуктивної функції. Хіба так складно під’єднати кілька додаткових каналів і трубочок?

А от із цим проблема. Саме так. Під’єднайте яєчка, і донор пеніса стає також донором сперми. Якщо реципієнт трансплантата когось запліднить за допомогою донорських яєчок, а точніше, його генів, — чиїм нащадком буде дитина? А що, як удова донора подасть позов щодо сперми свого померлого чоловіка, яка утворилася в тілі іншого? А що, як батьки померлого виявлять бажання встановити стосунки з біологічним онуком? Зі свого місця Куні каже: «Наслідки можуть бути несподівані».

Я запитала про це Рею Мадофф — професорку Школи права Бостонського коледжу, авторку книжки «Безсмертя та право», авторитетного видання з питань юридичних прав померлих осіб.

— Проблема не несподіваніша за ті, що вже є,— відповідає вона, маючи на увазі, що Сполучені Штати не один рік стикаються з проблемами, пов’язаними з донорством сперми та сурогатними батьками.

— Деякі країни, що серйозно до цього ставляться, розробили повноцінні статути та регулятивні акти стосовно сперми померлих людей.

Сполучені Штати поки що до такого не дійшли. Це країна, де донорам сперми присуджували виплату аліментів, а ґвалтівникам надавали право відвідувати дитину, народжену жертвою.

Тепер на заваді практичніші матерії. Знайти людей, що дозволять Рікові Редетту взяти пеніс улюбленого родича, хоч його мозок уже помер, а життя тіла підтримують штучним диханням, та пересадити іншому чоловікові,— нелегке завдання. А коли йтиметься ще й про клітинне наслідування, то таке, як сказав Куні, «більшість людей не вважає нормальним донорством». А тим часом є простіший вихід. Можна було б запровадити для всіх військовослужбовців чоловічої статі здавання сперми в спеціальний банк перед відрядженням до місць бойових дій.

Роб Дін, андролог, з яким ми познайомились у четвертому розділі, заперечує — навіть це непросто.

— Це добровільна процедура, — сказав він, коли я його відвідувала. — Не можна скомандувати: «Шикуйсь! Зараз ви всі здасте сперму».

Також існує питання співвідношення витрат та вигод. Близько трьох сотень ветеранів, що брали участь в операції «Незламна свобода»[74], дістали ушкодження, які призвели до безпліддя.

— То заради тих трьох сотень ви пропонуєте створити банк сперми ста п’ятнадцяти тисяч військовослужбовців?

З огляду на скорочення бюджету Міністерства оборони, у такої пропозиції мало шансів. Мадофф також підозрює, що упорядники бюджету можуть мати на думці ще один клопіт. Вдова загиблого ветерана, яка скористається його спермою, народить не просто дитину, а дитину, що матиме право на державну пенсію.

Можливий і третій варіант. Сперма зберігає життєздатність протягом приблизно сорока восьми годин. Отже, коли зрозуміло, що справи кепські, теоретично можливо вилучити останню порцію сперми під час операції, щоб надати останній шанс біологічного батьківства.

— Але знову ж таки, — каже Дін, — якщо в мене немає попереднього дозволу, я не можу цього робити. Я не знаю, чи хотів саме цей хлопець стати батьком, тепер чи будь-коли. А я повинен або точно це знати, або ж мати /завчасне/ розпорядження опікуна чи найближчого родича. Так, дружина чи подруга може засмутитись, але тіло їм не належить.

Отже, ведеться