Уляся Смольська - Бос для двох, Уляся Смольська

Глава 8. ч.2

Серце почало битися ще швидше. Я відчинила двері, і на порозі побачила свого боса, який ніби щойно зійшов зі сторінок модного журналу. Його костюм елегантно підкреслював фігуру, а погляд... Мені здалося, що він пронизував мене наскрізь.

— Виглядаєш неймовірно, — промовив він, усміхаючись. Його слова викликали теплу хвилю всередині мене.

— Дякую, ти теж маєш чудовий вигляд, — відповіла, намагаючись зберегти спокійний тон.

— Готова? — Денис простягнув мені руку. Я кивнула і, взяла маленький клатч, вийшла з квартири, обережно зачинивши за собою двері.

Ми спустилися сходами, і я трохи збентежилась, коли відчула, як його рука легенько торкнулася моєї спини. На вулиці вже стемніло, літній вечір віддавав теплом, але чомусь моя шкіра покрилася мурашками. Ми підійшли до автомобіля – того самого, в який я так вправно врізалася на світлофорі.

— Пам'ятаєш нашу першу зустріч? — запитав він, зауваживши мій погляд.

— Ще б пак! Не кожного дня потрапляєш в аварію з босом, — жартома відповіла. — Але… Я ще винна тобі за пошкоджений бампер.

— Ти мені нічого не винна. Забудь. Хіба що приємний вечір у твоїй компанії, — додав Денис і тепло всміхнувся. Його слова зняли напругу і допомогли почуватися більш розслаблено.

Він відчинив для мене дверцята, і я сіла всередину. Запах дорогої шкіри і легкий аромат його парфуму наповнював салон. Денис сів за кермо і за мить ми рушили.

— Куди ми їдемо? — поцікавилась і мій погляд зупинився на ньому.

— Нехай це буде сюрприз, — грайлива і дещо лукава усмішка з’явилася на його устах, а я завмерла в передчутті чогось незвіданого.

Дорога минула швидко, наповнена легким і невимушеним спілкуванням. Денис розпитував мене про життя, про дитинство, про мої мрії. Я розповідала про свої захоплення, про любов до книг, музику, яка мене надихала. Ми сміялися і ділилися жартами, які на диво легко виходили в нас обох.

Нарешті ми зупинилися перед невеликим, але вишуканим рестораном, прихованим серед міських вуличок. Усередині панувала затишна атмосфера – м'яке освітлення, жива музика на фоні. Офіціант провів нас до столика біля вікна, звідки відкривався вид на нічне місто, що мерехтіло вогнями.

— Сподіваюся, тобі тут сподобається, — сказав Денис, коли ми сіли. Його голос звучав м’яко, але водночас у ньому було щось владне, що зачаровувало мене.

— Тут просто чудово, — відповіла я, оглядаючи інтер’єр.

Ми замовили страви, і розмова продовжилася. Я відчувала, як між нами виник якийсь невидимий зв’язок, щось більше, ніж просто інтерес чи симпатія. Я намагалася не загубитися в його погляді, але це ставало все важче.

— Знаєш, — раптом сказав він, — я давно хотів провести з тобою більше часу поза офісом. Щоб побачити, якою ти є насправді, Інно.

Мої щоки почервоніли від його слів, і я трохи опустила очі.

— А я... Я не знала, що тобі це цікаво, — зізналася я. Він нахилився ближче.

— Мені цікаво все, що стосується тебе, — промовив він тихо, але ці слова відгукнулися в моєму серці, наче луна.

Вечір минув в чудовій атмосфері і я навіть не помітила, як ми покинули заклад і як минула дорога до мого дому.

Коли ми зупинилися біля мого будинку, Денис вимкнув двигун і повернувся до мене. Його погляд був теплий, а в очах танцювали вогники, які я раніше помічала лише зрідка. Між нами нависла тиша, але вона була сповнена невимовних емоцій, що переповнювали нас обох.

— Я заїду за тобою завтра, перед роботою, — сказав він, і я відчула, як його слова огорнули мене ніжністю. — Дякую за чудовий вечір. Тобі все сподобалося?

— Так, — відповіла я, і в цей момент моє серце тріпотіло від хвилювання. — Мені все сподобалося. Дякую…

Денис нахилився ближче, його погляд пронизав і викликав трепет.

— А мені подобаєшся ти, — сказав він, і ці слова буквально зупинили мій подих.

Мої щоки почали палати, а серце билося так швидко, що здавалося, ось-ось вистрибне з грудей. Його зізнання вразило мене до глибини душі. Це були не просто слова – це відкриття, яке змінило все. Всередині мене бушувала буря емоцій, і я ледве стримувалася, щоб не показати, як сильно мене зачепили його слова.

Цей момент став для мене одкровенням, я відчула, як моє серце відгукується на його почуття, і вже не могла думати ні про що інше, окрім нього.

Я збиралася щось відповісти, але замість слів з моїх вуст зірвався лишень тихий подих. Денис повільно нахилився ближче, обережно взяв моє обличчя в долоні. Мої очі закрилися самі собою, а серце в грудях шалено стукало.

Його губи торкнулися моїх, світ навколо просто зник. Мене охопила тепла хвиля, яка розлилася по всьому тілу, змушуючи мене тремтіти від насолоди. Він ніжно притиснув мене до себе, і я загубилася в цьому моменті, не бажаючи, щоб він закінчувався.

Коли ми нарешті відсторонилися один від одного, мої губи все ще палали від його дотику. Погляд Дениса був сповнений тепла і чогось більшого, що я ще не могла повністю зрозуміти, але вже відчувала кожною клітинкою свого тіла.

— Це тільки початок, — прошепотів він, його голос був глибоким і трохи хрипким, поцілунок залишив і на ньому свій відбиток.

Я всміхнулася, все ще перебуваючи під впливом тремтливого моменту, і ледве стримувала свої почуття, коли виходила з машини. Моя голова паморочилася, а на обличчі грала щаслива усмішка.

Цей поцілунок… пристрасть… вони все ще залишалися зі мною і це тепло досі зігрівало мене зсередини. Цей вечір змінив все, і, можливо, наше побачення стало початком чогось по-справжнього, чогось такого, що не було в моєму житті.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍