Вікторія Хорошилова - Всевидяча Нея, Вікторія Хорошилова

Глава 6.

— Як ти додумалася?

— Страшно стало. Уже все можна вилазити?

Наступну годину працювала перекладачем і художником. Зубатенького навіть випустили з клітки. Він по котячому обтрусився всім тілом і сів поруч зі мною. Важливо скрекотів, а я перекладала. Врешті маг спробував вибачитися. Я тільки поморщилася і подивилася на його штани. Він знову почервонів і пішов.

— Що всі так нервово реагують. Ну подумаєш бачила голими. Руки я при собі тримаю і нікого не чіпаю.

Діма спочатку випав у осад, а потім довго сміявся.

— Яка ти все ж таки ще дитина. Уяви тебе б бачили голою. Ти б не зніяковіла?

— Не особливо. У дитячому будинку не до сорому було. І душ був загальний. І хлопчаки по приколу забігали. Щоб дівчат позлити. На десятий раз уже не реагуєш збентеженням, а береш відро холодної води й обливаєш жартівника. Інші дівчата просто били мочалками.

— Тобі б на побачення ходити, а не тільки задивлятися на деяких. І бажано з однолітками.

Я на нього здивовано подивилася.

— Адже ти гарна дівчина, повинна не тільки багато працювати, але й відпочивати вміти.

— Спробую.

Мене навіть найближчим часом запросили на побачення. А все тому, що я зареєструвалася на сайті знайомств. Але всі думають, що це в мене лінзи. Усі три побачення мене розчарували. Хлопці, розуміючи, що це не лінзи, морщилися, і ми прощалися одразу після першого побачення. І саме побачення було від пів години до години. Потім було ще кілька побачень, які мене остаточно розчарували. Мене банально хотіли затягнути в ліжко і колір очей був родзинкою. Потім було кілька хлопців, що хотіли погуляти за мій рахунок. І жодного хто б хотів нормальних стосунків. А коли я про це заїкалася мені говорили щось типу:

— Ти себе в дзеркало бачила? Тебе в темряві можна хіба що натягнути. І взагалі для серйозних стосунків потрібно не на сайті знайомств шукати.

Після цього ще кілька разів сходила на побачення. Обережно запитувала про серозні стосунки, мені сміялися у відповідь. І говорили, що вони шукають дівчат тільки для інтиму. І таких як я ще не було.

— Ти б ніс не задерала, а набиралася досвіду білобриса. Ти ж страшна як смерть. Вранці побачиш злякаєшся.

— Явно не з тобою, — сказала спокійно і пішла на зупинку.

В автобусі їхала в нових великих окулярах, красивою оправою з дуже темними скельцями.

— Ось пішла молодь, навіть у транспорті окуляри не знімають.

Я проігнорувала її. Місця вільного не займаю, тож нехай триндят що хочуть.

— Я до тебе звертаюся білобриса. Окуляри потрібно знімати в громадському місці.

Я зняла окуляри, подивилася на тітку у віці. Вона одразу заткнулася, потім буркнула.

— Такому страшилі й справді краще в окулярах.

Вийшла я на найближчій зупинці. Сльози просто душили. Невже я на стільки страшна?! Дістала телефон із кишені, що пищав.

— Привіт, — сказала Дімі.

— Як побачення?

— Ні як.

— Ясно, — сказав він похмуро, — зайдеш? Ти де?

— У центрі, зараз візьму таксі, приїду.

У машині насилу стримувала сльози. У відділку не стала знімати окуляри. Діма сам їх стягнув.

— Він того не вартий.

— Я не через когось конкретного, а загалом засмутилася. Я скільки на побачення ходила, всі хочуть тільки сексу. А мене вважають страшною і, — я накрила руками обличчя, — що можна тільки в темряві. Навіть прості люди вважають, що я страшна.

Діма обійняв мене і міцно притиснув до себе.

— Ти не страшна, ти просто інша, не така як усі.

— Хто образив? — запитав шеф, поруч зібралося ще кілька хлопців, які працюють тут, зокрема й маги.

— Так, так кілька невдалих побачень, — сказав Діма.

— Угу десяток, — буркнула я.

Почула, як щось зламалося.

— Дімо, можна тебе на хвилинку?! — гаркнув Маркус. — Дуже поговорити потрібно.

— То чого ти засмутилася, знайдеш собі ще нормального хлопця.

— Я страшна?

Хлопці сторопіли. А Маркус запитав:

— Який виродок тобі це сказав?

— Приблизно половина з ким я примудрилася познайомитися або прямо, або своєю швидкою втечею. Люди від мене шарахаються навіть у громадському транспорті.

— Ти не страшна, — сказав Гнат, — очі просто дуже незвичайні. Я б сказав, ти притягуєш своєю незвичністю. А тобі просто попалися ідіоти, які думають тільки одним місцем. І взагалі пішли працювати. Сьогодні зі мною йдеш і Глібом.

Знову побачивши труп з відсіченою головою і знекровленою, я стиснулася в грудку.

— Адже це один і той самий вбиває?

— Опиши, що бачиш.

— Відрубану голову, перед цим приспали. Щоправда іншим способом. Дротик з отрутою. Потім швидко спустили кров і відсікли голову ювелірно. Як і минулі рази. Хто це Ігнат?

— Мене просили тобі не говорити.

— По-моєму, це нерозумно від неї приховувати, — сказав Гліб. — Є кілька припущень. Одні думають, що це служителі темного бога. Я схилюся до того, що вони годують кров'ю сильного демона і використовують її для виклику.

— Нічого не зрозуміла, я далека від магії.

— Притому, що ти нею користуєшся, — хмикнув Ігнат. — Те, що ти бачиш світ по—іншому, це твій магічний дар.

 

А коли ми з Ігнатом пішли між Дімою і Маркусом відбулася розмова.

— Це твоїми стараннями вона з якимись мудаками на побачення ходить?

— Я просто порекомендував їй постаратися влаштувати особисте життя.

— Тобто для зустрічей зі мною вона маленька, а з якимись ідіотами вже доросла?

— Маркусе, ти перевертень. Пограєшся з нею і кинеш, знайшовши свою пару.

— А з чого ти вирішив, що вона не моя пара?! У п'ятдесяти відсотках випадків пара це людина. На дитинчат це ніяк не впливає. Вони беруть усе від батька, від матері тільки зовнішність, іноді.

— Ти впевнений, що вона твоя пара?

— Якби ти не ставив палиці в колеса, то переконався б.

— Як переспавши з нею? Їй ще немає вісімнадцяти!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍