Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Сучасна проза » Шабля і стріла, Юрій Володимирович Покальчук 📚 - Українською

Юрій Володимирович Покальчук - Шабля і стріла, Юрій Володимирович Покальчук

347
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Шабля і стріла" автора Юрій Володимирович Покальчук. Жанр книги: Сучасна проза / Пригодницькі книги.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 19 20 21 ... 82
Перейти на сторінку:
багато від тебе, чи не найбільше, бо головне — поча

ток... План такий...

Вершники їхали чвалом, не поспішаючи, один біля другого, і розмовляли про

щось між собою. Роздратування і спека знесилили вже їх, у їхніх поставах, у тому, як вони сиділи на конях, відчувалося, що аж ніяк не сподіваються натрапити на

втікачів, тим більш десь отут, та ще й саме вони удвох. Просто виконують дурний

наказ начальника, бо що робити, хоч самі впевнені у його безглуздості.

Купа сухої ковили неподалік перед ними вочевидь була накидана руками

людини, і це притягло увагу вершників, вони підігнали коней, перейшли на рись, але довкола не було нікого, лиш трохи віддалік лежала ще одна купа сухої ковили

і колючок. І все.

Вершники під'їхали ближче.

— Ой! Там щось ворушиться! — вигукнув один із них, вистав

ляючи вперед списа і направляючи коня просто до купи ковили.

Саме в цю мить, випроставщись на повен зріст, встав з-під ковили Айдар з

двома ножами у кожній руці, хижо напівзігнувшись у свою улюблену стійку, як

комишевий кіт, і гнучким, точним рухом, вкладаючи в нього всю свою міць, геть

усе своє вміння і спроможність, метнув ножа просто у вершника, трафляючи

напасника якраз у середину горла, водночас сам падаючи вбік, ледве ухилившись

від коня, що проскакав поряд, волочачи тіло вершника, нога якого застрягла в

стремені, вже по землі.

В ту ж мить, як встав із купи ковили Айдар, пролунав могутній крик над

степом «Ого-го-го!», і з другої купи підвівся Данило на


повен зріст, стоячи пружно, навіть ніби трохи недбало, позираючи на

другого вершника, що, направивши списа, помчав на нього. Вершник був

уже близько, і вістря списа, спрямоване Данилові в груди, здавалося, неможливо було відвести жодною силою. Все віщу-вало смерть — спис, спрямований на нього, і обличчя вершника, спотворене від люті й

розгубленості, але водночас і від передчуття тріумфу, перемоги. Данило

вихопив шаблю, яка досі була непомітнії, бо тримав її ззаду, відставивши

руку, і стрибнув убік, ухиляючись від коня, відбивши списа з такою силою, що той вилетів у напасника з рук. Воїн пролетів трохи вперед, ще не

зауваживши, що сталося із його товаришем, і, розвернувши коня, кинувся

знову на Данила, вихопивши тепер шаблю. Десь у цю мить він помітив, що

товариш його упав з коня, і вже наляканий, але все ще переконаний у

власній очевидній перевазі, завзято кинувся на Данила, але той уникав коня

легко й відбивав удар за ударом шаблі стражника навіть із якимось запалом

і завзяттям. З його рухів видава-лось, що це йому чи не за іграшки і він

просто грався із стражником. Знову пропустив його повз себе і відбив удар

шаблі так, що та вилетіла у воїна із рук.

Вершник отетеріло помчав уперед і тільки розвернувся, щоби дістати

лука, бо стрілу вже тримав у руці, як знову влучно кинутий Айдаром ніж

перетяв і йому горлянку, й він схилився на коня, помолі сповзаючи униз, а

лук із стрілою упали на землю.

— Гей-я, а-ах! — вигукнув Айдар. — Ми перемогли!

Він кинувся до Данила, радісний і схвильований, вмить забувши про

відразу до оросута, про перестороги і свій злий на все настрій. Радість

перемоги п'янила його.

Данило сміявся й собі, уперше за багато часу, схопив юнака в обійми і, підкинувши в повітря, закрутив довкола себе легко, немов пір'їнку.

— Ура, друже, наша взяла! Хай йому грець!

За мить обоє отямились, зловили коней, познімали з убитих зброю й

одежу.

— Ось тепер ми почуватимемо себе як люди. Степ перед нами.

Я кий би вже не був, але ми не беззбройні, як суслики-тушкани, не

мусим ховатися в нори, повзти, лякатися кожного шурхоту. Тепер

ми — люди, ми — воїни!

Андар говорив це, і обличчя його пломеніло від хвилювання, під

радісного збудження.

— На конях до Туркестану тут два дні ходу. Дістанемося шви-денько, а

від тих, що наздоганяють, дасть Бог, утечемо. Зараз продумаймо, куди

подалась погоня, щоб не втрапити їм навперейми.

— Чекай-но! До якого Туркестану?! На дідька мені твій Турке-стан? —

насупився Данило. — У мене шлях на захід, у мене далека і важка дорога, але моя, а що я там робитиму, в твоєму кипчацькому середовищі?

— Ми тікали разом. Спочинеш, від'їсися, візьмеш усе, що тобі

1 ... 19 20 21 ... 82
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шабля і стріла, Юрій Володимирович Покальчук», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Шабля і стріла, Юрій Володимирович Покальчук"