Джон Гришем - Інформатор

популярне місце відпочинку. Кількість населення зросла. У 1984 році округ Брансвік прийняв рішення розширити будівлю суду. Намагаючись дотримуватися сучасного стилю, до неї додали крило. Прибудова вийшла чудернацькою, фалічної форми, яку багато хто порівнював із раковою пухлиною. Більшість місцевих жителів так і називали її «новотвором», а не прибудовою. Дванадцять років потому, оскільки населення дедалі більше зростало, влада вирішила додати подібне крило із протилежного боку будівлі й оголосила, що тепер у ній можна спокійно працювати.

Резиденція влади округу була розташована у місті Стерлінг. Брансвік і два суміжних округи входили до складу Двадцять четвертого судового округу у Флориді. З двох суддів, що працювали тут, лише Клаудія Макдовер жила у Стерлінгу. Та це не заважало їй фактично керувати судом. Вона була в пошані й мала великий вплив, усі працівники округу боялись її прогнівати. Її просторий офіс був розташований на третьому поверсі, звідки відкривався чудовий вид. Клаудія полюбляла поніжитись у сонячних променях, які потрапляли всередину завдяки великим вікнам. Однак суддя не любила цю будівлю і завжди мріяла мати достатньо впливу, щоб наказати знести її та збудувати нову. Але це була лише мрія.

Наприкінці розміреного робочого дня вона сказала секретарці, що піде о четвертій (це було досить рано). Сором’язлива і добре вишколена секретарка не ставила зайвих запитань. Ніхто не запитував Клаудію Макдовер про мотиви її вчинків.

Вона залишила Стерлінг за кермом останньої моделі «лексуса» й поїхала на південь. Через двадцять хвилин суддя вже наближалась до під’їзної алеї «Ключа до скарбів». Це місце вона подумки називала «моє казино». Макдовер була переконана, що заклад існує виключно завдяки її зусиллям: її влади вистачало, щоб закрити його, як тільки їй це заманеться. Та, звісно, вона цього не зробить.

Суддя з усмішкою об’їхала навколо будівлі. На паркінгу вирувало життя: автобуси переповнені, любителі азартних ігор переміщаються від готелю до казино, яскраві неонові вивіски рекламують виступи нікому не відомих артистів та дешевих циркових акробатів. Усе свідчило про те, що бізнес індіанців процвітав, а це не могло не тішити. В одних людей з’явилася робота, інші розважались. Сюди приїздили на канікули усією родиною. «Ключ до скарбів» був популярним місцем, і те, що вона отримувала з нього небагато прибутків, дуже засмучувало.

Останнім часом Клаудію Макдовер мало що хвилювало. П’ятнадцять років на посаді окружного судді принесли їй бездоганну репутацію, надійну роботу та високі рейтинги. Одинадцять років «заступництва» за казино зробили її неймовірно багатою жінкою, яка мала рахунки в усьому світі і з кожним місяцем ставала дедалі заможнішою. Щоправда, доводилося співпрацювати з людьми, які їй не подобались. Вони так добре переховувались, що ніхто у зовнішньому світі про них навіть не здогадувався. Ці люди не залишали ані слідів, ані доказів. Та Макдовер добре ладнала з ними від самого початку, з того дня, як одинадцять років тому відкрили це казино.

Вона пройшла крізь ворота, що вели через величезне поле для гольфу аж до району під назвою «Кролячі перегони». Тут їй належали чотири будинки, точніше, офшорна компанія, яка ними володіла. Один із них вона тримала для себе, решту здавала в оренду за посередництва адвокатів. Двоповерхова особиста фортеця Клаудії з додатковим захистом вікон і дверей була розташована неподалік четвертої доріжки для гольфу. Такі посилені заходи безпеки Макдовер пояснювала тим, що їй потрібен «захист від урагану». В одній зі спалень був вбудований сейф із бетонними стінами та системою захисту від злодіїв і пожеж. В ньому зберігалися певні матеріальні цінності: готівка, золото та прикраси. Там зберігалися й деякі речі, які не так просто транспортувати: дві гравюри Пікассо; єгипетська урна, вік якої становив близько чотирьох тисяч років; комплект порцеляни старовинної династії та колекція рідкісних перших видань романів дев’ятнадцятого сторіччя. Книжкова полиця відсувалася, за нею були приховані двері до спальні. Будь-яка людина, потрапивши сюди, нізащо не здогадалась би про існування кімнати чи сейфа. Але відвідувачі тут бували не часто. Траплялося, що Клаудія запрошувала когось випити коктейль на патіо, але не всередині. Стороннім не дозволялося тут жити чи взагалі заходити в помешкання.

Макдовер відсунула штори і поглянула на поле для гольфу. Стояли найгарячіші дні серпня, справжня спека, а тому не дивно, що наразі там нікого не було. Жінка налила води у чайник і поставила його на плиту. Поки вода нагрівалась, вона встигла зробити два телефонних дзвінки, обидва адвокатам, чиї справи очікували вирішення.

Рівно о п’ятій, без запізнень, прибув гість. Зустріч відбувалась у першу середу кожного місяця рівно о п’ятій. Іноді, якщо Макдовер потрібно було кудись поїхати, дата переносилась. Проте це траплялося не часто. Спілкування завжди відбувалося віч-на-віч у будинку судді. Адже тут співрозмовникам не загрожувало прослуховування, жучки чи будь-який інший вид стеження. Вони використовували телефони лише раз чи двічі на рік. Намагалися діяти обережно і ніколи не залишати слідів. Із самого початку вони були обачними й не хотіли ризикувати.

Клаудія пила чай, а Бонн — горілку з льодом. Він прибув із коричневою сумкою і поклав її на диван, як робив це завжди. Всередині було двадцять п’ять пачок купюр по 100 доларів, кожна міцно перехоплена гумовою стрічкою. Місячний заробіток становив півмільйона доларів, і, наскільки було відомо судді, вони ділили його навпіл. Роками Клаудії не давало спокою питання: скільки він насправді отримував від індіанців? Бонн завжди робив усю брудну роботу сам, тому вона й гадки не мала, які кошти там насправді крутились. Та з часом Клаудія перестала цим перейматися і була цілком задоволена своєю часткою. А чом би й ні?

Усіх деталей суддя не знала. Яким чином вони отримують ці гроші? Як їм вдається провести такі суми поза бухгалтерією, уникнути охорони і відеонагляду? Хто виконує всі підрахунки, так щоб приховати такі суми? Хто в казино забирає ці гроші й приберігає їх для Дюбоса? Куди він ходить, щоб їх отримати? Хто їх доставляє? Скількох людей у самому казино довелося підкупити? Клаудія не знала відповіді на жодне з цих питань. Вона також не знала, що Бонн робить зі своєю часткою. Вони ніколи це не обговорювали.