Тіна Волф - Коли поруч Марічка, Тіна Волф

Артем посміхнувся, легенько провів пальцем по її щоці, нахилився до вуха і прошепотів:

— До вечора, люба. О п’ятій я за тобою зайду.

Потім розвернувся й пішов, залишивши її стояти, немов укорінену в асфальт. Вона ще кілька секунд дивилась йому вслід, ніби спостерігала злиття двох паралельних світів: того, де Артем — незграбний айтішник, і того, де він — чоловік, від поцілунку якого захоплює дух.

— Що це щойно було?.. — пробурмотіла вона й усміхнулась, доторкнувшись пальцями до губ.

Із вікна ветеринарної клініки виглянув Марк, який став свідком цієї сцени й спробував зробити байдужий вигляд, але в нього вийшло… не дуже. Бо навіть з його біцепсами й голлівудською посмішкою так поцілувати Марічку він би точно не наважився.