Rada Lia - Моя власна Нефертіті, Rada Lia

— Це храм, — прошепотіла вона. — Розумієш?

Назар знизав плечима:

— Ну храм і що?

— Моя мати жриця. Вона робила піднесення Амону Ра. Це було її місце. А зараз тут лише руїни. І хто всі ці люди? — вона обвела поглядом навколо себе. — Чому вони топчуть своїми нечестивими ногами це святе місце.

— Хенут, — сказав Назар ласкаво. — Мені дуже шкода. Того Єгипту, де жила ти, більше немає. Тих храмів і вірувань також. Зараз це просто історична пам'ятка. Люди приїздять поглянути на руїни того, що було чотири тисячі років тому.

— Руїни, — прошепотіла Хенут. На її лобі прорізалася складка від напруги й болю. — Всі кого я любила мертві. Я ж знала, що так буде, коли хотіла з тобою у майбутнє, але не думала, що побачу це наживо.

Назару стало її шкода. В нього була лише мама. Але була. Тут же дівчина залишилася повністю самотньою.

— Ого, — раптом звернувся до них якийсь чоловік англійською. Його строката сорочка розвівалася від вітру й ледь прикривала товстий живіт. Він ошелешено дивився на пару. — Древнє єгипетська мова — це така рідкість. Ви гіди чи археологи?

— Що він говорить? — запитала Хенут у Назара. І тільки зараз до нього дійшло, що вона весь цей час розмовляла з ним мовою Стародавнього Єгипту, а він відповідав їй так само за звичкою. Дія манускрипта не зникла. 

— Мова, якою ти говориш, її теж більше немає, Хенут. — Він обняв дівчину за плечі, притиснув до себе й повів далі.