Стася - "Ритм твоїх слів", Стася

Глава 19: Минали дні, тижні, місяці

Минали дні, тижні, місяці. Катерина вже звикла до нового ритму свого життя, хоча все ще відчувала в серці невеликий порожнечий простір, який залишила після себе та незавершена зустріч з Олексієм. Вона більше не приходила до кав'ярні, не шукала його в знайомих місцях. Але кожен раз, коли випадково переходила через ті вулиці або зустрічала старі знайомі обличчя, щось всередині підказувало їй, що щось залишилося недомовленим.

Робота вже не здавалась такою важливою, хоча її графік був все таким же насиченим і безперервним. Вона не збиралась змінювати все кардинально, але тихенько вносила корективи в своє життя. Замість того щоб затоплювати себе нескінченними завданнями, вона дозволяла собі більше часу для себе. Вихідні, на яких раніше вона тільки працювала, тепер стали моментами, коли вона йшла в кіно, зустрічалася з друзями або просто гуляла по місту, насолоджуючись тишею.

Але що важливіше, вона почала по-справжньому прислуховуватися до себе. Це було те, чого їй не вистачало. Вона більше не намагалася керувати всім своїм життям з-за столу, піддаючись лише розуму та планам. Вона почала слухати своє серце.

І все ж — з часом її роздуми все частіше ставали схожими на нескінченний пошук, шукаючи в усьому відголоски Олексія. Чи був той вечір лише випадковістю, чи щось більше? Що, якщо це був знак того, що їй потрібно змінити своє життя, відкрити нові горизонти? І хоча відповідей на ці питання так і не було, вона все одно відчувала в собі зростаючу потребу змін.

Якщо й було що-небудь, що залишалося незакритим, так це його відсутність — незрозуміле зникнення після того вечора. Вона більше не могла просто ігнорувати цей факт. Іноді, коли вона гуляла містом або сідала на диван після роботи, вона розуміла, що може це знайти лише у своєму серці. Можливо, він справді не залишився в місті, і це був лише один випадковий вечір, але чогось важливого для неї це не змінювало.

Катерина вирішила не шукати більше підтверджень або виправдань для того, щоб змінювати своє життя. Вона розуміла, що не знайде його в зовнішньому світі, що зміни починаються саме зсередини. І якщо цей період з Олексієм дав їй хоч трохи відчути себе іншою, значить, вона вийшла на правильний шлях.

Але за кілька місяців, в один зі звичних вечорів, коли вона прийшла додому після роботи, її телефон раптом загорівся. Це був дзвінок, від якого серце почало битися швидше. Катерина зупинилася на мить. Це було невідомо, але відчуття підказувало, що вона давно цього чекала.

Невже це... він?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍