Тіна Волф - У всьому винне Різдво, Тіна Волф

-  Мамо, я навіть не знаю з чого почати, це довга історія, - трохи завагалась Єва.

-  Та вже якось почни, я зрозумію все.

Єва спочатку розповіла про боса, про те, як він її перед Різдвом змусив приїхати в інше місто, щоб допомогти владнати деякі справи, про зраду і сварку з Назаром, про ярмарок і випадкову зустріч з Адамом, про неймовірно чарівну різдвяну ніч, про жінку Адама та його двох хлопчиків і про те, як вона зібравши речі рано вранці  мчала на в автомобілі Ігоря додому. І про найголовніше:

-  Мамо, я закохалася по самі вуха не в того чоловіка! Тепер я не знаю, що мені робити, як позбутися думок про нього? – і в очах заблищали сльози.

Мама весь цей час слухала уважно, жодного разу не перебиваючи Єву. А потім, коли вона закінчила свою розповідь раптом запитала:

-  Єво, а ти впевнена, що та жінка дружина Адама? А ті хлопці - його діти?

Єва задумалась.

-  Так, вона ж показала мені свідоцтва, в яких чітко було написано його прізвище, ім’я, - пояснювала, але десь глибоко всередині зажевріла невелика нотка сумніву.

-  А яке у нього прізвище?- запитала Наталія Вікторівна.

-  Богословський, - відповіла Єва.

-  А звідки ти це знаєш? Він тобі сказав?

-  Ні, у свідоцтві було написано, - захвилювалась Єва.

-  Доню, я завжди знала, що ти у мене добра і наївна дівчинка, і всі завжди цим користувалися. Щось мені підказує, що тут щось не так. Я навіть впевнена в цьому, знаючи тебе, - почала сумніватися в Євиних висновках мама, - Чогось мені здається, що фінал цієї історії ще попереду і в цієї історії має бути щасливий кінець. Донечко, головне, ти не падай духом! Справжнє кохання не буває без страждань, на жаль. Вже пізно, лягай спати, – поцілувала Єву у щічку, підморгнула їй  і пішла.

-  От спробуй тепер заснути після таких речей! – пробурчала собі під носа вмощуючись на ліжку Єва.