Дмитро Шилов - Прихований Харків. Том 1, Дмитро Шилов

Алеся, Арсеній Михайлович і рудий хлопець по черзі підійшли до височенного чоловіка в капелюсі, розписалися де він вказав і відійшли вбік. Ох вже ця паперова тяганина, ніде від неї не втекти! Плюс я вже забув половину того, що мені сказав цей дядько.

— А тепер ще одна формальність і можемо починати.

Людина в чорному зняла окуляри, поклала їх у внутрішню кишеню піджака. Схилившись наді мною, він уважно подивився мені в очі та несподівано дружньо, навіть трохи сумно, запитав:

— Ножове Дмитре Юрійовичу, ви справді готові стати двоєдушником?

— Ага, — видихнув я тремтячим голосом.

— Тоді розпочнемо процедуру підселення.

Праворуч від мене виник Траволта, а ліворуч містер Сміт. Вони поклали свої руки мені на плечі та на стегна, міцно притиснули до крісла. Запах гуми став просто нестерпним, мене навіть занудило. Алеся попереджала, що таке можливе, але, на жаль, дискомфорту це не зменшило. Хотілося вирватися з клешнів і втекти. Ех, знала б мама, у що я вплутався, вона б і цих людей у ​​чорному придушила, і мене за компанію.

Чоловік у капелюсі підійшов до голови крісла, зняв головний убір, поклав руки так, щоб великі пальці опинилися на моїх скронях, а вказівні — на підборідді, навис наді мною і зазирнув у вічі. У нього було знято скальп і оголений череп, але щойно я подумав про це, чоловік голосно вигукнув якісь незрозумілі слова, і бац! Світло мого колишнього життя вимкнулося.