Вікторія Вашингтон - Некровний брат мого батька, Вікторія Вашингтон

— Нора? — її брови здивовано злетіли вгору. — А що ти тут робиш? — погляд примружився і став більш їдким.

Така реакція була дивною. У нас завжди були з нею чудові стосунки. Женев'єва була ні в собі від щастя, коли дізналася, що ми з Ліам вирішили почати стосунки. Ставилася до мене з теплом та трепетом, моментами навіть намагаючись замінити матір.

— Я тут…— я кинула погляд на Кайла, який продовжував розмову, навіть не помітивши, що відійшла. Далі й казати не захотілося. — Ліам також повернувся? Адже ви всі разом були на відпочинку?

— Ліам? — Вона на секунду замислилася. — Ні. Ні. Вони з батьком ще не повернулися, тільки мені довелося вирватися сюди раніше.

— Ви завжди були цілком і повністю віддані роботі, — зауважила, з усмішкою на губах.

— Пробач, Норо, — вона винувато підібгала губи. — Але тут дуже важлива розмова.

Я відчула легке розчарування. Здавалося, що вона, на відміну від мене, не надто була рада цій зустрічі.

— Так, вибачте, гарного вечора, — я тут же розвернулась і пішла геть.

Але до мене долинули відлуння фраз жінок, які почали розпитувати її про те, що на мене надіто.

Продовжувати тут лишатися мені не хотілося. Явно було не моє місце.

Я вийшла надвір і подзвонила Девісу. Він неохоче хотів за мною їхати, але коли я сказала, що викличу таксі і відмовлюся платити, погодився.

Все-таки легше просто відвезти мене додому, аніж забирати з поліцейської дільниці.

Кайла до відома так і не поставила. Хоча, безперечно, це і так зробив Девіс.

Я повернулася додому, почуваючи себе втомленою та розчарованою. Я не знала, що чекала від цього дня, але це точно не було тим, що сталося. Я залетіла до своєї кімнати і сіла на ліжко, знявши свої чорні джинси та сіру водолазку.

Намагалася зателефонувати Ліаму, але він не брав слухавку. Швидше за все, через різницю часових поясів, у нього зараз ніч.

Вирішила, що зв'яжусь із ним вранці.

Я заплющила очі і спробувала заснути, але думки не давали спокою.

Я думала про те, що сталося ввечері, і про те, що я мала зробити, щоб не розлютити Кайла.

Все здавалося таким страшенно неправильним.

А я ... я просто з кожним днем ​​все більше відчувала свою непотрібність.

Я знала, що я не мала розрізати сукню та туфлі, які він купив для мене. Але я не могла просто прийняти їх і дозволити йому висловлювати на свою адресу щось подібне. Я мала показати йому, що я не його іграшка, і що я можу самостійно приймати рішення.

— Просто дочекатись приїзду Ліама і все стане на свої місця, — переконувала сама себе, перш ніж провалилася у сон.