Олена Домова - Чужа секретарка, Олена Домова

- Проти.

Слово саме вирвалося з рота. Катя звісно не очікувала, що на роботі її зватимуть на ім'я-побатькові, але принаймні по-діловому "Катерина" чи "пані Левицька". Вона ж більше не в університеті серед одногрупників.

- Он як? Ви вважаєте, що ваш вік і статус не відповідають такому йменню? - Геннадій Анатолійович зверхньо звів брову та відкинувся у кріслі. - Напевно ви вважаєте, що в університеті дізналися все, щоби витерти носа досвідченим фахівцям, що були тут перед вами?

Катя стояла нервово стискаючи ручки своєї сумки. Можливо, й справді вона повелася занадто зухвало. Вона вирішила, що ставить на місце нахабу, який вирішив домагатися. Але раптом це була просто поблажливість більш досвідченого співробітника?

Керівник тим часом встав зі свого місця, підійшов майже впритул і навис над дівчиною.

- Вам не потрібна робота, Катю?

- Потрібна... - дівчина опустила голову і втупилася в золотий зажим для краватки, який за мить ворухнувся, коли його господар набрав повітря в груди. 

- Тоді чому ви така неприязна до свого безпосереднього керівника? - Гена дивився в біляву маківку й тріумфував. Дівчисько більше не наважиться зухвало його відшити. 

- Пробачте. Я подумала, що... - дівчина замовкла, в обличчя сказати, що вважала його нахабним бабієм, не наважилася.

- Що ти подумала? - Гена зрозумів, що поруч з дівчиною і так не надто міцні запобіжники вмить злітають. Красуню хотілося завоювати і негайно. Не важливо, що вона відповість. 

- Ви так говорили... Наче залицялися... - нарешті наважилася сказати те, що її турбувало, Катя.

- А це проблема? - Геннадій Анатолійович повільно обійняв її за плечі. - Це може бути тобі дуже корисним, - він схилився ще трохи. Не важливо, що вона відповість, погодиться чи відмовить. Він обов'язково візьме її на роботу та зробить своєю найближчим часом.

- Ні! - пискнула Катя й відштовхнула чоловіка. - Заберіть руки! Мені це не потрібно!

Вона рішуче кинулася до столу та зібрала недбало розкидані документи. Ошелешений чоловік спостерігав за нею. В маленькій білявці приховувалася сила та рішучість. Гена думав, що якщо дівчина вирішить відмовити, вона почне слізно просити її відпустити. Але білявка виявилася гонориста. Він навіть не встиг вибачитися до того, як за дівчиною зачинилися двері.