Ксенія Ільїнська - Маскарад, Ксенія Ільїнська

Студентський бар також захопила передноворічна істерія, на всіх столах стояли ялинкові гілочки, а вздовж барної стінки миготіла гірлянда. Серед хлопців в  барі його не було, і вона відчула глибоке розчарування. Але варто було Валерії пошкодувати, що його тут немає, як хтось легенько підштовхнув її ліктем, і виявилося, що на високому табуреті поряд з нею сидить Яровий.

- Що п'єш? - поцікавився він. — Сподіваюся, нічого надто безглуздого, — додав юнак, так ніби вони бачилися зранку. Хоча останнім часом він старанно її уникав. 

— Жахливу бурду насправді. Щось на кшталт піна колади, але не вона. Спробуєш? - Запропонувала вона, простягаючи йому склянку.

Жека ковтнув і скривився.

—Який жах.

- Я попереджала!

- Мені теж один, будь ласка, - звернувся Євген до бармена.

— Та ти сміливець! - кинула Валерія, відсалютувавши йому келихом.

Женя розмішав свій напій.

- Як там твоя бабуся?

- Добре.

Євген поглянув на свій келих і струснув його так, що застукали кубики льоду та  глянув на неї з таким виглядом, ніби зібрався щось сказати, але в цей момент з іншого боку бару, як метелиця влетіла його наречена - Кеті Печерська.

- Вечірка для старшокурсників буде в центрі міста, в старому домі культури, початок о десятій , - вигукнула Кеті. — І це буде маскарад. Буде потрібна якась маска, та відповідний образ, щоб туди потрапити. І ще, всі маски будуть зняті опівночі.

Проголосивши план на святкування Нового року студентській тусовці, Кеті покинула бар, взявши з собою каву на виніс.

Євген повернувся до Валерії.

- Ти будеш?

- Не впевнена.

- Лєра, я дуже хочу, щоб ти була. Не правильно зустрічати Новий рік самій.

***

Яровий розумів, що робить їм обом боляче, його тягнуло до цієї дівчини магнітом, так, ніби вона це його прокляття і щастя в одному флаконі. Вона його покинула після першого ж побачення. Але він все одно відчував, що їй він також потрібний не менше, чим вона йому. 

Зараз у нього було нестримне бажання зустріти цей рік саме з нею, що означає необхідність її присутності на маскараді. Тому він пробив всіма правдами і неправдами номер бабусі Лєри в деканаті, та переконав її дати адресу онучки. Та надіслав їй дизайнерську сукню, що належала його матері. Щоб в Лєри не було причини відмовитися від маскараду.

***

Деякий час Валерія просто гуляла містом і намагалася вирішити, йти їй на вечірку, чи залишитись вдома. Коли Валерія приїхала в квартиру, що тепер повинна була стати її домом, до вечірки залишалося тільки кілька годин. Біля дверей її очікував пакунок, розпакувавши який, вона виявила чохол для сукні.

У чохлі знаходилася вінтажна сукня, що бездоганно збереглася. Валерія піднесла її до вікна, щоб краще розглянути. Сукня була золота, з відкритим ліфом і пишною спідницею з безліччю складок.Дівчина приклала сукню до себе. Вона підійде їй. Вона достеменно знала, що вона підійде. Під чохлом, в пакунку лежала золота венеціанська маска, що бездоганно підходила до цієї сукні.