Маркіз де Сад - Будуарна філософія

до моїх забаганок. Невже ти не помічаєш, що чим більше в мене причин бути розважливою, тим більше збуджується моя клята уява, тим більше прагне вона розпусних утіх… Ти мені все дозволяєш, і це мене тільки псує… У свої двадцять шість років я мала б уже стати жінкою побожною, а я досі не знаю впину в пошуках розваг… Ти навіть не здогадуєшся, друже, що я собі намислила, що збираюся вчинити. Я хотіла була обмежити свої апетити жінками, сподіваючися, що це додасть мені розуму, що, спрямувавши жадання на свою стать, я менше тягтимуся до вашої. Але ті наміри, мій друже, виявилися химеричними; втіхи, яких я прагнула себе позбавити, не давали моїй уяві спокою, і я зрозуміла, що коли тебе створено для життя розпусного — це я про себе, — то дарма стримувати свої почуття, вони здолають усі перешкоди. Річ у тім, дорогий брате, що я належу до істот-амфібій; я люблю все і всіх, я знаходжу розваги скрізь, я прагну об’єднати всі їхні різновиди. Але скажи мені щиро, хіба з мого боку не вкрай екстравагантна витівка, що я захотіла познайомитися з тим чудієм-Дольмансе, адже, за твоїми словами, він ніколи в житті не знався з жінкою так, як того вимагають природа та людський звичай, і, будучи переконаним содомітом, він не тільки обожнює свою стать, а й поступається нашій тільки за умови, що йому запропонують дорогоцінні принади, якими він звик користуватися в чоловіків? А знаєш, брате, що мені підказала моя невтримна фантазія? Я хочу стати Ганімедом для цього нового Юпітера, я хочу розділити його вподобання, його розпусні розваги, я хочу стати жертвою його збочень; досі, як тобі відомо, любий, я віддавалася в такий спосіб тільки тобі — за твоїм проханням — або котромусь зі слуг — їм я платила за те, щоб обробили мене саме так, і вони, власне, трудилися за гроші. Сьогодні ж ідеться не про люб’язність і не про пусту забаганку — сьогодні мною керує пристрасть… Адже між тим звичайним способом, яким я послугувалася досі, і тим химерним, яким наш гість збирається догодити мені сьогодні, існує незбагненна різниця, і я хочу відчути, в чому вона проявляється. Благаю тебе, опиши свого Дольмансе, щоб я добре його уявила, перш ніж він сюди прийде; бо, як тобі відомо, я його майже не знаю, ми лише один раз зустрілися на якійсь вечірці, і я була з ним кілька хвилин, не більше.

ШЕВАЛЬЄ. Дольмансе недавно виповнилося тридцять шість років, сестро. Він високий, гарний на вроду, очі в нього жваві й розумні, але щось лихе й суворе, мовби всупереч йому, проступає в рисах цього чоловіка. Я ні в кого не бачив таких гарних зубів. Його постава й манери дещо пом’якшені — через те, мабуть, що йому часто доводиться бути жінкою. Він напрочуд елегантний, голос у нього — дзвінкий і чистий, він талановитий, а головне — його розум вельми схильний до філософії.

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Сподіваюся, у Бога він не вірує.

ШЕВАЛЬЄ. О, про це й мови не може бути! Це найбезбожніший серед усіх безбожників, людина глибоко аморальна… Авжеж! Де втілення найповнішої і найдовершенішої розбещеності, чоловіка такого лукавого і такого лихого, либонь, не знайдеш у всьому світі.

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Як усе це мене збуджує! Я вже безумно прагну запізнатися з ним якомога ближче. А які його вподобання, брате?

ШЕВАЛЬЄ. Ти вже знаєш — розкоші Содома. Причому він однаково охочий грати в любощах і активну роль, і пасивну. Для своїх розваг він воліє чоловіків і якщо іноді погоджується спробувати щастя з жінкою, то лише за умови, що вона піде йому назустріч і захоче помінятися з ним статтю. Я йому казав про тебе і твої наміри; зі свого боку він попросив тобі передати, на яких умовах він погоджується скласти оборудку. Застерігаю тебе, сестро, Дольмансе категорично відмовиться, якщо ти спробуєш залучити його до іншої гри. «Я готовий догодити вашій сестрі, — заявив він, — але це буде з мого боку така собі бешкетна витівка… пустощі, якими я оскверняю себе рідко і з великою осторогою».

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. Оскверняю!.. З великою осторогою!.. Мені безумно подобається мова, якою користуються ці милі чоловіки! Між нами, жінками, ми теж маємо власні слова з вузьким значенням, якими передаємо свою глибоку відразу до розваг, не сумісних зі звичними вподобаннями… А зараз, любий, скажи мені, ти йому віддавався? З твоїм чарівним личком і твоїми двадцятьма роками — хто не захотів би полонити такого хлопця!

ШЕВАЛЬЄ. Не стану приховувати, що грався з ним у цю екстравагантну гру, ти жінка надто розумна, аби її осудити. Коли по щирості, то я волію розважатися з жінками, їм я віддаю перевагу і таким збоченням поступаюся лише в тих випадках, коли мене схиляє до цього приємний і люб’язний чоловік. Тоді я на все готовий. Мені не властива безглузда пиха, яка навіює нашим юним вітрогонам переконання, ніби на подібні пропозиції слід відповідати ударом палиці — хіба чоловік панує над своїми пристрастями? Можна пожаліти тих, у кого вони ненормальні, але навіщо ж їх ображати? Якщо в цьому хтось і винний, то не вони, а природа; людина не більше відповідає за те, що народилася з такими чи такими вподобаннями, ніж за те, що з’явилася на світ клишоногою чи стрункою. Хіба хтось когось коли-небудь образив, кажучи йому про своє бажання одержати від нього насолоду? Звичайно ж, ні; своєю пропозицією він робить вам комплімент — тож чи розумно відповідати йому лайкою? Лише йолопи вдаються до таких дій, а чоловік розважливий завжди поведеться в такій ситуації, як і я. На жаль, світ перенаселений недоумками, котрі сприймають як образу прохання розділити з ними втіху; зіпсуті жінками, вони з відвертою неприязню ставляться до кожного, хто зазіхає на їхні уявні права, вважають себе донкіхотами цих примітивних прав і ганьбують людей, які не визнають за цими правами універсальної сили.

ПАНІ ДЕ СЕНТ-АНЖ. О, мій друже, поцілуй мене! Ти не був би моїм братом, якби думав інакше. Але, благаю, розкажи мені більше про цього чоловіка і про те, який він із себе, і про те, які втіхи ти спізнав у його товаристві.