Вікторія Фед - Не укладай угоду з демоном! , Вікторія Фед

Весняне тепло завжди приносило з собою відчуття оновлення, ніби сам світ прокидався від довгого сну, сповнений обіцянок і невідомих доріг. У повітрі витав ледве відчутний аромат змін, і кожен подих здавався ковтком чогось нового, хвилюючого.

Та варто мені було повернутися до своєї основної проблеми, як це приємне відчуття тануло, залишаючи по собі лише тривожне очікування. Серце, мов непокірний акробат, готувалося до чергового стрімкого кульбіту — ризикованого, шаленого, невідомого. Я відчувала, як усередині все стискається перед черговим стрибком у невизначеність, де вже не залишилося місця для спокою, лише для неминучих змін.

— Я щось придумаю, — втішаючи саму себе, промовила я.

Але щось нічого не думалось і не придумувалось.

— Якщо в твоєму житті проблеми, ти завжди можеш звернутися до древнього ритуалу про здійснення бажань, — пригадалися слова подруги.

Ще кілька днів назад Амелія, моя подруга і по сумісництву сусідка по кімнаті, притягнула мені якийсь древній фоліант і загадково сказала:

— Дій строго за  інструкцією на сторінці пʼятдесят два.

На мої спроби дізнатися, де вона відкопала цей раритет, Амелія лише хитро посміхнулася й недбало кинула:

— У всіх свої секрети. Все, мені треба бігти, у нас лекція з бойових заклять!

І, не давши мені шансу заперечити, вона вислизнула з кімнати. Я ще раз зиркнула на важку, припалу пилом книгу й, зітхнувши, розгорнула її на потрібній сторінці. Наступної миті мало не впустила цей артефакт собі на ноги — просто зі сторінки на мене витріщалося страхітливе рогате чудовисько. Під зображенням чорним по жовтому було виведено:
 

«Балетрейн. Демон бажань. Древній. Могутній».
 

…І тут у мене сіпнулося око.

Занадто просто, занадто гладко. І це мене дуже, дуже насторожило.

Я продовжила читати.

Балетрейн – древній демон середнього рівня, що виконує бажання. Щоб його викликати, достатньо накреслити коло і виголосити закляття.

І це все виглядало підозріло просто!

Якби не моя… делікатна ситуація з відрахуванням з академії, я б навіть не розглядала такий варіант. Але обставини змушували ухопитися за будь-яку можливість. Навіть якщо ця можливість мала роги, кігті й потенційно могла затягнути мене в якийсь демонічний контракт із неприємними, якщо не сказати страхітливими нюансами!

Тоді я відкинула книгу, сховала її подалі і забула на кілька днів, аж до сьогоднішнього ранку, коли ректор передав мені листа своїм секретарем, що вразив мене до глибини душі — я була відрахована з Академії магічних мистецтв.

Цей момент я чекала, хоч і не сподівалася, що він настане так швидко. Підсумки року були очевидними: неможливо було поєднувати навчання і роботу. Несподівані укази імператора про припинення корупції серед викладачів і «очищення» академії від слабких адептів стали лише прикриттям великої мети — помститися за непокору і позбутися тих, хто не здатен триматися на поверхні. Керівництво академії почало «зачистку», і я, без сумніву, потрапила під її ніж.

Відчуття безпорадності знову накрило мене, коли я  знову поглянула на книгу. Зітхнула, але важко, бо я знала: моя мачуха, ця холодна, безжальна змія, чекає лише можливості і вона аж ніяк її не проґавить. Вона вже спритно продала мою старшу сестру Іві у сім’ю її чоловіка. І тепер черга була за мною. Моя роль у цьому великому сценарії мачухи була вже прописана — я була лише товаром, річчю, яка не мала особистих бажань та свободи.

— У тебе не може бути іншого майбутнього, — її обличчя ніколи не покидала зверхня усмішка. — Я виховувала вас з сестрою, як рідних, і чим ти мені віддячила?

«Ага, рідних», — зі злістю пронеслося тоді в думках.

— Ти втекла в свою академію, а тепер що? Ти думала, що твоє місце там? Але не пройде і року, як тебе відрахують, і тоді…— вона зробила паузу, смакуючи свої слова, — я з превеликим задоволенням влаштую твоє весілля з лордом Сааном.

Ці слова лунали так спокійно, так холодно, що ніби кожне її слово було вже вироком, як чітке підтвердження того, що я не маю права на інше життя. Моя доля була вже вирішена задовго до того, як я навіть почала мріяти про інші можливості.

Лорд Саан — людина жорстока, безкомпромісна у своїх переконаннях і звичках. Подейкували, що його характер міг викликати і страх і повагу водночас: суворий, різкий, позбавлений будь-якої гнучкості. Він не терпів заперечень і завжди домагався свого використовуючи або вплив, або багатство. Він був найзаможнішою людиною Онуарка, звідки я родом. А ще в наших краях говорили, що лорд Саан мав особливу слабкість до жінок, особливо до тих, хто був утричі молодший за нього. Від однієї лише думки про те, що я можу стати дружиною престаркуватого збоченця мене кидало в холодний піт.

Я провчилася два з половиною роки, і мабуть закінчила б академію, якщо б не ці нові інструкції від Його, мать його, Величності!

Як особисто мені уявлялася ця вся ситуація з освітніми реформами? Що наш імператор, Його…Су…Величність, сидить собі в Золотому Палаці, пʼє чай, а йому не дає спокою думка: «А що там з освітою? Чи не пора щось перевлаштувати?». І замість того, щоб відпочити, він вирішив перекроїти всі наші життя. А наш ректор — справжній імператорський лакей, готовий на все, аби лишень догодити.

Поки ці великі голови граються у свої політичні ігри, то ми, звичайні смертні, страждаємо!

— Балетрейн, — тихо промовила я. — У мене просто немає іншого виходу, просто немає.

Якщо б мене хтось запитав в той момент чим я думала, я б не змогла б чітко відповісти на це питання, бо мною певно володів відчай і саме він керував цим парадом абсурду, а можливо я не до кінця вірила в цю всю історію з демоном бажань. Якщо б дійсно все було б так просто, то в нашій імперії кожен другий вже б давно викликав собі Балетрейна!

Так-с, що там від мене треба? Коло із свічок, завішати всі дзеркала… Зроблено. Інструкцію я виконувала дуже ретельно, адже від цього залежало моє життя.