Alexo - Ексодус 2023. Останній пароплав, Alexo

Вправа і настанова Маші дали гарний результат - тепер можна було не "грузитися". Призов до армії йому не загрожував.

Проходячи повз ряди пенсіонерів, які дивилися на світ відчуженими поглядами, хлопець зупинився, обрав більш-менш презентабельний букет і взяв курс на районну поліклініку. А ввечері він вже з неприхованою зацікавленістю поїде ще раз "дякувати" Марії Петрівні.

Йшов час. Олексій не міг знайти себе в нових реаліях молодої і доволі бідної країни. Він встиг попрацювати кур'єром, будівельником, масажистом і навіть рятувальником на Ланжероні (стали у пригоді заняття плаванням). Нарешті йому вдалося влаштуватися у велику фірму, яка займалася дизайном інтер'єру і виробництвом різьблених меблів - він перетворив своє юнацьке хобі на справу всього життя. Хлопець швидко влився в колектив і відразу отримав багато замовлень. Щоправда, великих грошей не заробляв.

- Льоха, привіт! Чуєш, тут така тема намалювалася, - на другому кінці нещодавно купленої "трубки" барабанив вічний авантюрист Вовка, якому рік тому пощастило влаштуватися водієм до іноземного підприємця.

- Блін... я зайнятий! Роботи море... Якщо це знову щось типу "Гербалайфу", то йди ти, Вовка, в сраку! - жорстко відповів різьбяр, відклавши інструмент.

- Дарма ти так про них... Знаєш, як люди на цьому піднялися? Просто, ми трохи запізнилися. Всі вершки вже зібрані... - Вовка щиро сумував за втраченими грошима, - Але ця тема чисто для тебе, братан!

- Добре. Що за тема? Розповідай, поки я на перекур, - Олексій вже дістав сигарету з запальничкою і попрямував до виходу на двір.

- Ну, ти ж в курсі за мого боса? Ну, типу чим він тут займається?

- Та в курсі, в курсі. Давай ближче до справи, поки мене не почали шукати...

- Карочє, на тому тижні підвозив я його до товариства сліпих... Вийшов він звідти з купою коробок. Їдемо, я мовчу, але він сам не втримався і розповів прикольну історію. Засновник їхнього штатівського холдингу дав йому завдання опікуватися сліпими і купляти в них різні вироби, яки вони самі і роблять. "Хєнд-мєйд" типу.

- Ну в тебе і вимова, - перебив товариша Олексій і щиро розсміявся.

- Вимова, як вимова! Що ти прикопався? Слухай далі! Значить, каже, що донька його біг-боса рік тому потрапила в аварію і так сталося, що вона втратила зір. Зовсім... Карочє, цей біг-бос через той випадок почав перейматися проблемами сліпих. Знаєш, що він робе? Купляє за великі гроші всяку фігню! Ну, щоб ніби як спонукати їх працювати, щось створювати... Така собі благодійність...

- Чуєш, Вовка... А я тут до чого? - Олексій зупинив друга резонним питанням.

- Та слухай ти! Карочє, він показав мені кілька тих "виробів". Таке собі, знаєш... Але одна штука мене зацікавила - дошка з різьбленням. Ну така розділочна дошка для кухні. Вони потім ці вироби на місцевих аукціонах за бешені гроші продають. То я про тебе сразу і подумав. А якщо твої "падєлкі" так загнати? Ну, типу, ти теж сліпий.

- Ти накатив там, чи що? - Олексій був відверто здивований неочікуваної пропозиції друга.

- Льоха, я ж не туфту гоню, діло кажу! Якщо він за цю срану дошку двадцать бакинських віддав, уяви, скільки за твої роботи можна отримати... Та там тільки шахи можна баксів за двісті "штовхнути"! А? - авантюрист спритно підсунув під ніс жертви "жирну наживку".

- Нє, я на такі афери не підписуюся. Бувай! - відрізав Олексій, вкрутив недопалок в імпровізовану попільничку і повернувся в цех.

Коли, через півроку "сліпий" назбирав на перший внесок за трьошку в модній новобудові в центрі, він з посмішкою згадав цю розмову з Вовкою.

Так, це було не зовсім чесно стосовно дійсно сліпих людей, які працювали разом з Олексієм, але ті гроші, які він заробляв улюбленою справою, змушували забути про сумління.

В якийсь момент слава про "сліпого майстра" дійшла навіть до київських ЗМІ. Щоправда, Олексій всіляко намагався відмовитися від інтерв'ю. Але наполегливість журналістів і прохання керівництва перемогли. Після показаного на місцевому каналі сюжету про сліпого різьбяра, йому нічого не залишилося, як вдавати незрячу людину і в звичайному житті. Лише дуже близькі родичі і друзі знали правду.

Отримати "групу" і влаштуватися в товариство було легкою справою - Олексій дуже добре пам'ятав настанови Марії Петрівни, яку іноді згадував не лише як лікаря-офтальмолога.

Незабаром "сліпий" настільки вжився в роль, що міг не лише працювати з закритими очима під чорними окулярами, але й навчився виконувати домашні справи, не дивлячись навколо. А фотографічна пам'ять дозволяла йому поводитися природно як незряча людина в незнайомому приміщені: йому вистачало кількох секунд на "вивчення" обстановки, після чого він з легкістю міг пересуватися наосліп, знаючи приблизні відстані до предметів.

* * *

Богдан розумів, що план може не спрацювати, але схема здавалася робочою. Тому, відкинувши зайві сумніви, він вирушив "на справу".

Природа наділила його рідкісною чоловічою красою та харизмою, але, як він сам казав, "краще б я був щасливим, ніж красивим". Бодя мав дві великих вади - він був залежним від алкоголю і гри. Тому його шлюб розпався за кілька років. Дружина не витримала постійних пиятик чоловіка. Майже всі гроші він витрачав або на горілку, або на гру у віртуальному казино. Навіть після народження другої доньки він не змінився. Хто таке витримає? Тож, Мирослава зібрала дітей, речі, кинула чоловіка і повернулася до батьків в село.

Бодя залишився один в свої двадцать сім років. Дружина не подала на аліменти, бо чоловік "обіцяв допомагати дітям". Іноді він дійсно надсилав "чергову" тисячу із зарплати, але лише тоді, коли був тверезий. Мирослава не хотіла розлучатися офіційно. Вона все ж таки сподівалася, що її "невдаха" одумається і колись вони заживуть щасливо разом, як в перший рік після одруження. У селі вона розповідала, що Бодя працює за кордоном, хоча всі прекрасно знали, де мешкає і чим займається її коханий. А жив він в райцентрі в квартирі матері, яка працювала в місцевій лікарні. До речі, це вона підкинула йому ідею з дитиною і навіть пообіцяла дати гроші "на справу". Провернути аферу було вирішено у Вінниці, тому, що в їхньому СМТ всі добре знали, "що він за фрукт такий".