Alexo - Про добро і зло, Alexo

Мартін був злим котом.

Не подумайте, що він таким народився на світ. Ні. Колись він був звичайним грайливим дворовим кошеням. Все змінилося в той день, коли міцна рука Господаря вхопила його за загривок.

- Погляд нахабний… Те, що треба! - посміхнувся молодий чоловік, - Будеш мишей ловити! 

Господар не помилився. Мартін швидко призвичаївся до "роботи". Мишей він ловив справно. Йому навіть не доводилося їх їсти. Годували "мисливця" завжди ситно і смачно. Але це було, мабуть, єдиним плюсом в житті бідного кота. Мартін не зміг би пригадати й дня, коли Господар не знущався б з нього. То штовхне, коли той спить, то примусить "танцювати", щоб отримати чесно зароблений обід, або ж обіллє водою, вмиваючись вранці. Тому Мартін намагався якомога рідше потрапляти на очі мучителю. Він навіть замислювався піти у "вільне плавання", однак теплий затишний дім і їжа, яка діставалась йому досить легко (адже полювати мишей він обожнював), зупиняли його.

І Мартін перетворився на злого кота. Тепер він міг підступно схопити Господаря за штанину, що-небудь розбити, нашкодити в будинку, або ще гірше - нагадати у взуття гостям. Господар таких витівок не пробачав - карав кота суворо. Та момент виховання було втрачено - Мартін все більше і більше став нагадувати Господарю його самого. Так вони прожили увесь рік.  

Одного ранку після вдалого нічного полювання у підвалі Мартін за звичкою зайшов на кухню за черговою порцією молока. Вдосталь напившись і розмірковуючи, яку підлість зробити сьогодні, він безтурботно попрямував коридором у бік спальні. Двері ванної кімнати були причинені.

"Ага, ввечері на побачення піде…" - подумав Мартін, помітивши як Господар плескається у ванній і щось наспівує.

Цей ранковий ритуал повторювався щоразу, коли Господар готувався до зустрічі з жінкою (він був надзвичайно охайним), потім, щедро обприскавшись парфумами, йшов увечері, а повертався зазвичай лише під ранок або навіть наступного дня.

Думка про те, як саме нашкодити, виникла одразу. Це мало стати актом помсти за вчорашній "політ" після пінка. Мартін непомітно увійшов у ванну, безшумно застрибнув на умивальник і точним рухом відправив один з флаконів в бік кривдника. Той від несподіванки зойкнув, замахав руками й мало не пішов на дно. Кіт з почуттям виконаного обов'язку покинув ошалілого від страху Господаря і попрямував на двір відпочити.

Мартін зручно вмостився в затишному містечку на сіннику. Заснути відразу не вийшло - Господар метався по двору і верещав як божевільний, обіцяючи вбити "нахабну тварюку".

"Спочатку висплюсь як слід, а потім вирішу, як жити далі", - резонно подумав кіт і миттєво заснув.

Йому снились соковиті ковбаски, бараняче рагу, рибні котлетки та сусідська кішка Лола…

Прокинувся Мартін під вечір. Вийшовши на подвір'я і оглянувшись, він все ж наважився зазирнути в дім. По-перше, він зголоднів, та й дізнатися, в якому настрої Господар, теж було не зайвим. Промчавши коридором повз ванну, в якій Господар чепурився перед виходом, кіт опинився на кухні. Як не дивно, в мисці була їжа.

"Сподіваюсь, вона не отруєна", - подумав Мартін, але відчуття голоду взяло верх.

Наївшись, він вирішив таємно пробратися у ванну і переконатися, що принаймні сьогодні його ніхто не вб'є. Господар крутився біля дзеркала у своєму парадному костюмі та боковим зором побачив кота, що заходить  всередину. 

- Мартін, ходи до мене, котику, - з фальшю у голосі він покликав  улюбленця і, повернувшись до дверей, нагнувся.

"Ніби заспокоївся. Ну, зрозуміло, кому хочеться перед побаченням настрій псувати", - подумав Мартін і зробив крок на зустріч.

Він лише встиг помітити в руках Господаря знайомий предмет. У наступний момент струмінь одеколону обпік коту очі. Мартін зашипів і, осліплений, вискочив у коридор під голосний регіт Господаря. Кіт і уявити собі не міг таку жорстоку помсту, хоча і розумів, що за ранкову витівку йому мало перепасти. Сидячи на ґанку і відчайдушно вмиваючись, Мартін твердо вирішив більше не повертатися до цього ката. Але хіба можна піти просто так? Ні! 

Коли задоволений собою Господар вийшов за двері, щоб вирушити на перше побачення з жінкою (яка, щоправда, була набагато старшою за нього), Мартін у два стрибки опинився на його грудях. Напівсліпі очі, повні ненависті, на мить зустрілися з очима жертви. У наступний момент кіт запустив в лице кривдника усі кігті та й щосили смикнув лапи на себе. Крик, який видав Господар, ймовірно було чути не лише в селі Шпиталь.

Мартін зіскочив з оскаженілого від болю молодого чоловіка і заховався за хлівом. Господар, сповнений жаху, повернувся в дім. Через деякий час кіт, який спостерігав за тим, що відбувалося, побачив горе-коханця, який вибіг з будинку весь в бинтах і з кров'ю на обличчі.

"Сьогодні у тебе буде побачення з фельдшером, а не з фройляйн", - посміхаючись в душі, подумав Мартін, і побрів в іншу сторону, якомога далі від цієї мерзенної людини.

  ***

Цього вечора Єва Деккер не дочекалась зустрічі з молодим Йоганном Гюттлером. Вони так ніколи і не зустрілись. І через рік вони не одружились. А ще через рік у них не народилась донька Йоганна, а ще через тридцять років не народилась онука Клара, а ще через тридцять років не народився правнук Адольф.

Але, на жаль, Мартін був добрим котом...

© alexo 2022

Кінець