Юлія Ройс - Покохай мене, Юлія Ройс

- Глава 1.1 -

– Привіт! – Каріна ніяково усміхається, але Тім дивиться лише на мене. 

– Якого біса, Теє? – цідить. – Що ти тут забула? 

– Тебе це не стосується! – випалюю. Думаю, кращий захист зараз – це напад. – Я вже доросла і сама вирішую, що робити! 

– А так і не скажеш, – бурчить. – Кожного разу дивуюсь, чому у тебе замість мізків пісок. 

Тільки відкриваю рота, щоб відповісти Тіму тим же, але не встигаю, тому що до нас підходить Марк… з рудою. До горла підступає ком, і я роздратовано дивлюсь саме на дівчину. Чомусь всю свою злість хочеться виплескати саме на неї. 

– Що відбувається? – питає Марк. Від його голосу у мене мурахи, а серце починає битися частіше. – Тея? Що ти тут робиш? 

Прийшла на тебе подивитися…

– Вирішили заглянути на цю вечірку, – мило йому усміхаюсь. Навіть не знаю, де беруться сили, щоб не розтектись калюжею перед ним. Та відчуваю, що до цього недовго залишилося. 

– Круто! – хмикає Марк.

– Не бачу в цьому нічого крутого! – бурчить Тім. – Я викличу вам таксі!

– Тіме, це твоя сестра? – питає руда, а мені кортить показати їй середній палець. 

– Так помітно? – він усміхається. 

– Ви схожі, – відповідає. – Я Злата. 

Вона дивиться на мене і чекає на відповідь, а я щось зовсім не хочу з нею спілкуватися. 

– Тея її звати, – відповідає за мене Тім, а я сердито зиркаю на нього. – Ти не зважай, у моєї сестри бувають провали у свідомості. Вона часто поринає у себе і перетворюється на зомбі! 

Всі починають реготати. Навіть Каріна усміхається. А от мені не до сміху. Не хочу виглядати дурепою перед Марком. 

– Придурок! – обзиваю брата і, схопивши Каріну за руку, тягну вглиб натовпу. Мені треба випити, і негайно. 

– Куди ми? – питає Каріна. 

– На пошуки пива, – кажу. – Можна чогось міцнішого. 

– Я не буду пити, Теє! – хмуриться Каріна. 

А я її й не прошу. Випити треба мені, тому що відчуваю себе повною дурепою. Не впевнена, що алкоголь якось допоможе виправити ситуацію, але варто спробувати. 

Наближаюсь до компанії хлопців та дівчат, котрі випивають біля відкритого багажника. Беру в руку склянку з пивом, яку мені подає незнайомий хлопець, але не встигаю навіть ковток зробити. 

– Цій малій не наливати! – кричить Марк і робить ковток з моєї склянки. Він вищий на цілу голову, і мені доведеться підводити очі, щоб краще його бачити. 

– Я не мала! – злюсь. – Поверни!

– Пробач, але ні, – усміхається так, що я вже й не хочу того пива. – Маю до тебе пропозицію, Теє. Якщо будеш хорошою дівчинкою, я візьму тебе з собою на перегони. Як тобі? 

Так! Так! Так! 

– А як же твоя дівчина? – не можу не згадати про Злату. – Не буде ревнувати?

– До тебе? – сміється. – Точно ні!

А це неприємно! Марк не дивиться на мене як на дівчину. Його смішить моя поведінка. А ще ця Злата! Звідки вона взялася взагалі? 

– Я згодна! – випалюю. Якби відмовилась, ніколи б собі не пробачила. 

– От і чудово, – торкається мого плеча, а я мало свідомість не втрачаю. – Тоді ніякого алкоголю, а після перегонів ти поїдеш додому. 

Доводиться знову погодитися. Разом з Марком повертаюся до брата і його подружки. Злата і Каріна з нами також. Рудоволоса сама обіймає Марка, і він дозволяє їй це зробити. 

До горла підступає нудота. Мені потрібне пиво, але… я дала обіцянку хлопцеві, який мені подобається, тому доведеться триматися, як би важко це не було. 

– Нам час, – говорить Марк, коли натовп стає голоснішим. – Не передумала, мала? 

– Ні, – кажу. Ніколи в житті не передумала б. 

– Тоді ходімо, – Марк киває на свою тачку і йде до дверей зі сторони водія, а я відкриваю пасажирські. Сідаю в салон, оглядаю його і розумію, що майже не дихаю. 

– Пристебнись, Теє, – говорить Марк. – Якщо з тобою щось станеться, Тім голову мені відірве. 

Роблю, як просить Марк. Я ще ніколи не була в салоні під час перегонів і не знаю, які емоції у мене будуть. Але вже те, що я сиджу в автівці Марка, а він поруч, змушує мене подумки кричати від захвату. 

– Не страшно? – питає, завівши двигун. Машина гудить так голосно, що у мене закладає вуха.

– З тобою – ні, – кажу, але моє зізнання співпадає зі стартом. Натовп кричить, машина гуде, а моє серце зараз розірветься на шматки від щастя.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍