Тіна Волф - У всьому винне Різдво, Тіна Волф

- Так, бос. Мені нічого іншого не залишається. – сумно сказала дівчина. – От тільки пропаде моє Різдво, - подумала, а вийшло так, що в голос сказала.

- Не пропаде, відсвяткуємо його разом. А якщо, то захочеш покликати свого хлопця сюди, я обіцяю влаштую для тебе і нього чудове свято і прекрасний відпочинок. Будуть для вас невеличкі Різдвяні канікули. – підморгнув Єві і посміхнувся. – Зараз Ігор завезе тебе у готель, там я забронював для тебе номер так, що зможеш добре відпочити.

-  Дякую, Віталію Всеволодовичу! – підвелася зі стільця і почала вдягатись, а бос, як галантний кавалер допомагав їй.

Вдягнувся і сам, разом вони вийшли на вулицю. Єва знову всілась в машину до Ігоря, а бос поїхав до дружини на своєму авто.

До готелю їхати довелося не довго. Єва відчувала таку втому, що здавалося лише добереться до подушки і одразу засне.

Нарешті діставшись до номера, швидко закинула в куток свою валізу та сумку, роздяглася і пішла в прийняти душ. Замовила в номер вечерю, хоча і пізню, але їсти Єві раптом захотілося. Коли вже остаточно всілася на крісло, що стояло біля невеличкого столика і включила плазму, вирішила заглянути в телефон. Побачила пропущений від Назара. Здивувалась, що не чула дзвінка. Вирішила передзвонити сама. Назар піднявши слухавку, що правда не одразу, сказав:

- А це ти, привіт!

- Привіт! Ти телефонував? – запитала Єва.

- Так. Як ти там?

- Все чудово, завтра о восьмій вже працюю, так що планую добре виспатись, бо на завтра потрібна свіжа голова. А ти як, Назарчику?

- В мене все добре! Але мені потрібно тобі дещо сказати!

- Кажи, любий, я тебе слухаю.

- Єво, я думав сьогодні при зустрічі про це сказати тобі, але не вдалося. То ж змушений говорити по телефону тому, що більше не хочу і не можу тобі брехати. Єво, я зрозумів, що я не кохаю тебе… я закохався в іншу. Пробач. Давай залишимось  «друзями».