Анна Харламова - Tattoo кохання та coffee , Анна Харламова

   — Привіт, — каже мені Гай, коли я вся тремчу. Він шкіриться своєю білою усмішкою, яку немов крейдою відполірували, і знімаючи сонцезахисні окуляри, йде прямісінько до мене. Я в ступорі. Я не можу зрозуміти, як він тут опинився та як мене знайшов. Його рука торкається мого зап’ястку і він з тією ж блискучою, самовдоволено посмішкою, знову звертається до мене: — Пішли поговоримо, — це не прохання - це наказ. І я починаю відчувати, як моєю спиною котиться краплина поту. Я задкую і вдаряюсь об стільницю, а його рука все більше стискає мене, я кривлюсь і мені хочеться плакати від цієї довбаної ситуації. 

   — Відпусти мене, — шиплю, стискаючи щелепу. Але він навіть не думає того робити. 

   — Все нормально, люба? — запитує Кейсі позаду мене. Я обертаюсь через плече і видавлюю із себе подобу усмішки. Не хочу робити галасу та проблем людям, які допомогли мені. 

   — Так, звісно, — мій голос не впевнений, але я намагаюсь триматись.

   Чую, як стілець за сусіднім столиком скрипить і бачу, як Ділан підводиться і теж запитує, примружившись у наш бік.

   — Сядь, чуваче, це тебе не стосується. У неї все добре, — стискає щелепу і так само мою руку. Я смикаю нею, аж раптом чую дзвіночок над вхідними дверима, але я не бачу хто це. 

   Ділан робить крок, я бачу це боковим зором, але хтось його зупиняє. І цей хтось, високий, кремезний та з дуже злим поглядом. Чоловіча краса та брутальність змушують мене на мить забути про те, що один ідіот і досі тримає мене за руку, але кліпнувши, я знову на цій землі та в цьому приміщенні. Смикаю рукою, але цей мудак не відпускає. Тоді брутальний незнайомець, йде до нас і кладе руку на плече Гая. Той різко повертається, але мій зап'ясток не відпускає і я зойкаю від того, що боляче. 

   — Я б радив тобі відпустити дівчину, — каже недопустимо сексуальний чоловік, який дивиться прямісінько на Гая і його погляд попереджає про те, що варто послухатись його наказу. 

   — Йди куди йшов, придурку, — Гай пихає в груди Гору м'язів, але той, як стояв так і стоїть, а потім натискає на його плече так сильно, що Гай мусить відпустити мене. Я вириваюсь із лап цього нікчемного козла і потираю рукою зап'ясток, все так само, стоячи біля хлопців. Але раптом, мене відсуває з дороги брутальний красень і тепер я за його спиною. — Ти що собі дозволяєш, — з цими словами Гай підіймає кулак, замахується, але вже через мить валяється на підлозі. Гора м'язів, немов блискавка зреагував і дав його в носяку. Гай реально скавулить, торкаючись носа, з якого полив струмок крові до губ. Він пишався своєю зовнішністю: блондин, блакитні очі, ідеально відполіровані зуби та ідеально рівний ніс. Був ідеальним, до тих пір поки Гора м'язів йому його не розквасила. — Тобі хана, ідіоте! 

   Доки Гай намагається підвестись, в кафе запанувала повна тиша, всі забули для чого вони тут. А навіщо пам'ятати про такі дрібниці, якщо перед ними справжній ринг. 

   Гора м'язів повертається до мене, дивиться мені в очі і каже мега-холодним тоном:

   — Йди за стійку, Зернятко, — і щоб мені було зрозуміліше, він підштовхує мене в тому самому напрямку. — Забери її, — це вже він каже до Кейсі, яка в одну мить мене хапає за руку і затягує за барну стійку. 

   Зернятко? Він назвав мене Зернятком? 

   Я струснула головою, щоб сконцентруватись на тому, що діється перед моїми очима, а не думати про те, що цей… сексі-рятівник щойно назвав мене “Зернятком”.

   — Ти довба… — Це єдине, що зміг недоговорити Гай, бо коли він встав і знову замахнувся, Гора м'язів зацідила йому кулаком в щелепу. В цей самий момент почулись гучні оплески та слова - “Молодець Рендале!”. Його тут знали? А чого його і досі не знала я? 

   Я перехилилась через стійку, дивлячись на те, як розвалився мій колишній, який думав, що я його власність та слухняна вівця. Я навіть не помітила, що крізь той самий зойк я усміхалась тому, що нарешті його хто-небудь провчив і не просто провчив, Гай тепер втратить купу зелених на те, щоб поправити свій шнобель. В його телефоні буде не важко знайти номер пластичного хірурга - бо він перший у списку. 

   Гора м'язів нахилився і взяв його за шкібарку, і щось йому прошепотів в обличчя. Я не чула що то було, але Рендал, так здається? перепитав:

   — Дійшло?

   Гай тримався за носа і хитав головою.

   — Я не чую! — холодним тоном запитав знову здоровило.

   — Так. 

   — От і добре. А тепер - на вихід, — він підняв його за ідеальну, випрасувану сорочку, вірніше вона такою була - тепер сорочка від відомого бренду була лише для миття підлоги. 

   За кілька секунд я дивилась на те, як ці двоє зникають за дверима закладу, і нарешті я змогла рухатись, тому швидко обігнувши стійку, я вискочила за ними. Пірнувши рукою в кишеню фартуха, я дістала звідти сто баксів, які я в нього колись взяла (для того щоб втекти сюди), і кинувши йому їх, промовила:

   — Більше ніколи не підходь до мене.

   Гора м'язів подивився на мене, а потім знову на Гая.

   — Ти чув, що вона сказала? 

   — Чув. 

   — Сідай в свою тачку і тягни ноги з мого містечка. Ще раз тебе побачу в Рівердейл - тобі кранти. Гадаю, ми одне одного зрозуміли, — сказав він таким тоном, що навіть Африка замерзла б. 

  Гора м'язів схопив мене за руку і потягнув у бік, повівши мене на задній двір, там де парковка для робітників. Де щойно я була. На дворі вже добряче засутиніло і увімкнулись ліхтарики у нас над головами, доки ми повертали за ріг. Вірніше мене тягнули туди. 

   Коли ми зупинились на парковці, я захекана втупилась очима в Гору м'язів, розуміючи, як погано я до цього його роздивилась. Вау! Повторюсь: високий та кремезний. А ще… це суцільний тестостерон. На обох руках з під чорної футболки видно тату на ідеально, накачаних м'язах. Все в міру, все ідеально і є дике бажання торкнутись та помацати на скільки ці м'язи тверді. Його ніс не рівний, гадаю це через бійки… думаю він був вже зламаний і не раз. Та і це було сексуально та брутально. Очі, в яких горів вогонь, хоча вони срібні, як вода у водоспадах Рівердейлу. А ці губи, які він стискав… Ох! І це досконале обличчя мало ще й досконалу зачіску андеркат.