Сергій Олексійович - Так зійшлися зірки , Сергій Олексійович

А про хлопчика того, що я зустріла. Не забула його. Бо дуже він мене вибісив. Ще ж треба, не забажав зі мною знайомитися! Це ж треба — така зневага. Чесно кажучи зі мною таке вперше.

А ще мені очі його дуже сподобилося. Ну то може прийде в понеділок. Може до нього, як до гальма доходить з часом.

Але, як я не сподівалася, ні в понеділок, ні в інший день Сергій так і не прийшов. Дивний він якісь.

Я потім вже питала в Ігоря про того його товариша. Мов, не питав він про нас з Вікою. Збрехала, що він Вікі сподобався. Та Ігор каже і не питав, і навіть таких розмов в нього з ним не було. Отакої.

Минув час. Пройшов вересень та жовтень. Настав вже холодний та морозний листопад. З ранку вже добряче було холодно. Я вже на роботу в теплому одязі ходила.

А про того Сергія я не забула. От запав він мені в душу і сама не знаю чим. Чи то очима. Чи то тим що не мене ніякої уваги не звернув.

Були в мене в цей час інші хлопці. Та то все несерйозно. Я по вечорах з одними зустрічалася. А по ночах про іншого сни бачила.

Мріяло як ми з ним зустрінемось. Як він мене покохає. Як ми разом гуляти будемо. Цілуватися. Як він мене в обійми бере. Ох які ж солодкі були ці мої сни.

І от якось чергуємо ми у другу зміну разом з новенькою дівчинкою. Олена її звуть. Вона мене на рік молодша. Та це до справи не відноситься.

Сидимо з нею на приймальному. Розмовляємо. Людей немає. Тільки десь там в кабінеті черговий лікар і все.

І тут троє. Три хлопці заходять і голосно щось про своє розмовляють. І до нас прямують. 
У нас ще опалення не вмикала. Ми в білих халатах. А зверху у курточках сидимо. Такій собі я Вам скажу вигляд.

Ось хлопці до нас зійшли. А це наш Ігор та два його товариш. Сергій і ще один. Я ім'я не запам'ятала, бо постійно на того, що вже бачила увагу звертала.

Щось там Ігореві треба було зробити чи то папери якісь зібрати. А його друзі з нами залишилися.

А цей гад мене і не згадав. Що ми з ним вже колись знайомились. Я така, як була, така і залишилася. Та й часу не багато пройшло. 
От зараза, яка синьоока.

І такий він діловий і відразу помітно, що він в них головний. І він ще більше тоді мені сподобалося. Такий милий.

Ми з ними покурили усі разом. Про щось поговорили. Про усяке порозмовляли. Потім повернувся Ігор і вони пішли.

Прикро, що він навіть і не намагався зі мною знайомитися. Не залицявся. Він зі мною розмовляв, наче я якась маленька школярка.

От просто взяв та пішла. І помітно ж було що він мене і не пам'ятає навіть. І зараз не придає значення, тому що мене побачив.

Особисто я до цього не звикла. В мене вже у дванадцять років хлопчик був на три роки старше. Я дівчина досвідчена. Сексуальна. До мене постійно дорослі чоловіки чіпляються.

А тут таке. От він знов мене вибісив. Як хлопці пішли, то я потім усю свою злість на Олені й зірвала. Вона бідна і не зрозуміла чого я така.

- Ти зла сьогодні, Наташа. Ти може захворіла. Чи в тебе ПМС?

- Сама ти ПМС, — кажу. - Мене оці хлопці вибісили. Ходять тут усякі, а після них потім бруд. У нас тут лікаря, а не прохідний двір.

Ні, ну, а що я їй казати буду. Що мені хлопець сподобався. А він, зараза така, не хоче на мене вже вдруге уваги звертати.

Ну думаю, гаразд. Кажуть, що Бог трійцю любить. От буде ще і на моїй вулиці свято.

А ще потім до дому в поганому настрої поїхали. З подругою найкращою майже посварилися. З хлопцем своїм гуляти не пішла. Бо не було в мене ніякого бажання.

А цей хлопець Сергій мені потім ще й снився. Наче ми з ним цілуємось по дорослому, а не аби як. І все таке інше.