Колектив авторів - Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України

переважному числі випадків не мають коштів для повернення до міс­ця проживання. Отже, вони потребують відповідної (як правило, матеріальної) допомоги з боку держави.

2. Матеріальна допомога зазвичай виражається в тому, що звільнені забез­печуються безкоштовним проїздом до обраного місця проживання або роботи після звільнення, незалежно від наявності коштів на особовому рахунку. При цьому, якщо знов обране місце проживання знаходиться за межами Украї­ни, звільнені забезпечуються безплатним проїздом тільки до населеного пунк­ту, який є найближчим до кордону з цією країною або до консульства (посоль­ства, представництва) іноземної країни на території України.

3. Особливої допомоги зазвичай потребують так звані «вразливі» категорії звільнених, тому особам, які направляються до будинків інвалідів, престарілих, до інтернатів або піклувальників, видаються проїзні документи до місця, де розташовані ці установи або проживає піклувальник. Як правило, засудженим оплачується проїзд у загальних вагонах, в каютах III класу пароплавів.

4. Особам, які потребують стороннього догляду, неповнолітнім віком до 16 років, вагітним жінкам, жінкам, які слідують з дітьми, можуть бути придбані квитки у плацкартний вагон або каюту ІІ класу. Якщо на даному напрямку немає залізничного або водного транспорту, звільнений отримує квитки на повітряний або автомобільний транспорт.

5. Крім цього, засуджені забезпечуються продуктами харчування або (за їх бажанням) грошима на час слідування. Час слідування визначається за роз­кладом руху того виду транспорту, на проїзд яким особа, що звільняється, за­безпечується квитком. При цьому хворі, а також вагітні жінки і жінки з дітьми отримують харчування виходячи з тих норм, за якими вони забезпечувались у колонії. На дитину видається харчування та один комплект білизни, одягу та взуття за сезоном. Комплект одягу та взуття, що повинна мати особа при ви­ході з установи виконання покарань, встановлюється з урахуванням періоду року на момент звільнення. Якщо звільнений не має необхідного одягу, взуття та коштів на їх придбання, вони видаються безкоштовно за заявою засуджено­го з дозволу начальника колонії чи його заступника.

6. Звільненим, які не мають достатніх коштів на період слідування та пра­цевлаштування, може бути надана одноразова допомога за рахунок коштів Дер­жавного бюджету України, передбачених на утримання кримінально-виконав­чої системи. Раніше, за радянських часів, у кожному місці позбавлення волі створювались грошові фонди надання матеріальної допомоги особам, які звіль­няються, в якому накопичувалися щомісячні відрахування 3% заробітку кож­ного засудженого у виховній колонії. Цей фонд перебував у віданні начальни­ка колонії, за розпорядженням якого і виплачувалась допомога. У теперішній час реалізація цієї функції повністю покладається на державу.

Глава 25 НАГЛЯД ЗА ОСОБАМИ, ЗВІЛЬНЕНИМИ ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ
Стаття 158. Встановлення адміністративного нагляду за особа­ми, звільненими з місць позбавлення волі

Адміністративний нагляд встановлюється щодо осіб, зазначених у статті 3 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», за постановою судді в порядку, передбаченому статтею 5 вищезазначеного Закону.

1. Адміністративний нагляд — це система тимчасових примусових про­філактичних заходів спостереження і контролю за поведінкою окремих осіб, звільнених з місць позбавлення волі, що здійснюються органами внутрішніх справ. Адміністративний нагляд встановлюється з метою запобігання вчинен­ню злочинів окремими особами, звільненими з місць позбавлення волі, і здійс­нення виховного впливу на них. При здійсненні адміністративного нагляду органи внутрішніх справ проводять щодо таких осіб тимчасові, примусові про­філактичні та оперативно-розшукові заходи відповідно до чинного законодавства України. Адміністративний нагляд встановлюється терміном від одного року до двох років і не може перевищувати термінів, передбачених законом для погашення або зняття судимості. У разі, коли є підстава вважати, що особа, щодо якої встановлено адміністративний нагляд, залишається небезпечною для суспільства, адміністративний нагляд за поданням відповідного органу внут­рішніх справ може бути продовжено у визначеному законом порядку кожного разу ще на шість місяців, але не більше терміну, передбаченого законом для по­гашення або зняття судимості.

2. Адміністративний нагляд встановлюється щодо повнолітніх осіб:

б) засуджених до позбавлення волі за тяжкі, особливо тяжкі злочини або засуджених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо під час відбування покарання їх поведінка свідчила, що вони вперто не бажають стати на шлях виправлення і залишаються небезпечними для суспільства;

в) засуджених до позбавлення волі за тяжкі, особливо тяжкі злочини або засуджених два і більше разів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо вони після відбування покарання або умовно-дострокового звільнення від від­бування покарання, незважаючи на попередження органів внутрішніх справ, систематично порушують громадський порядок і права інших громадян, вчи­няють інші правопорушення;

г) засуджених до позбавлення волі за один із злочинів, пов’язаних з неза­конним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

3. Порядок підготовки матеріалів в установах кримінально-виконавчої си­стеми щодо встановлення судами адміністративного нагляду передбачений Ін­струкцією про організацію здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, затвердженою спільним наказом МВС і ДДУПВП від 4 листопада 2003 р. № 1303/203 (далі — Інструкція).

За цим нормативним актом, установи виконання покарань: а) здійснюють облік засуджених і збирають відомості про поведінку під час відбування ними покарання в установах кримінально-виконавчої системи; б) готують матеріа­ли, що свідчать про небажання засудженого стати на шлях виправлення та сві­дчать про доцільність установлення адміністративного нагляду; в) направля­ють до органів внутрішніх справ запити з метою надання міськими (районни­ми) управліннями (відділами) головних управлінь МВС України в Автоном­ній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, управлінь МВС Украї­ни в областях і місті Севастополі (далі — міськ-, райвідділ) пропозицій щодо обмежень дій раніше судимого, щодо якого встановлено адміністративний на­гляд (далі — піднаглядний); г) готують матеріали стосовно раніше судимих осіб, які підпадають під дію Закону, що підтверджують необхідність установ­лення адміністративного нагляду для розгляду їх на комісії; ґ) направляють до суду подання, в якому мають бути визначені обмеження, які пропонує вста­новити