Марина Гриміч - Фріда

З пачки листів та записок, перев'язаних рожевою стрічкою…

(Перекладено з польської)

Записки, писані під час гри у флірт

№ 1.

4 травня 1913 р, субота, вечір «Чарівна незнайомко! Яке ваше імя? Я — другий ліворуч, з жовтою ружею в петлиці. Не відводжу від вас захопленого погляду. Підведіть ваші осяйні очі! Гермес».

№ 2.

4 травня 1913 p., субота, вечір «Осяйна Клеопатро! Чому так гонорово? Такій сонцеподібній панянці не личить бути пихатою. Чекаю вас по закінченні флірту на ганку. Гермес».

№ 3.

5 травня 1913 p., неділя, вечір «О жорстока Клеопатро! Ви навіть не повернули своєї царственої голови, щоб подивитися в мій бік! Гермес страждав цілу ніч, марячи про ваші ружові вуста! Гермес».

№ 4

5 травня 1913 р., неділя, вечір «Чи може просити Гермес вашу чарівність подарувати йому один танець?»

№ 5.

5 травня 1913 р., неділя, вечір. О холодна принцесо! Я не мав ніяких вар'ятських намірів! Я просив у вас лише один танець! Гермес.

№ 6.

5 травня 1913 р., неділя, вечір. О, як гнівно вигнулися ваші бровенята! О, як ображено стислися ваші губенята! Ой, як блиснули сльозою ваші оченята, коли я вальсував з іншою! Але Гермес невинен! Осяйна панянка сама відмовила йому в танці! Що мав робити Гермес? Сидіти як укопаний? Але ж Гермес — не надгробок на цвинтарі, а живий чоловік!

№ 7.

11 травня 1913 р., субота, вечір. Непохитна царівно! Ви хочете втратити прихильність Гермеса, чи не так? Один погляд! Лише один погляд!

№ 8.

11 травня 1913 р., субота, вечір. Той погляд був пронизливий, як блискавка в небі! Той погляд був осяйний, як місячна доріжка на морі! Той погляд був легкий, не мов пір’їна на воді. Гермес щасливий! Він чекає на Клеопатру після флірту під старою липою.

№ 9.

12 трав ня 1913 р., неділя, вечір. Ваша подружка аж занадто ретельно оберігає Вас від кавалерів. То добре, але ж вона й мене не підпускає до вас! Ваш Гермес.

№ 10.

12 травня 1913 р., неділя, вечір. Гермес палає від почуттів, що переповнюють його єство! Нехай неприступна панянка Клеопатра пошле йому одну пелюстку троянди, заколотої в її пшеничних косах.

№ 11.

18 травня 1913 р., субота, вечір. О неповторна, незабутня, несподівана! Гермес не забув своєї Клеопатри! Він день і ніч думав лише про неї, притуляючи до вуст зів'ялу троянду, подаровану нею! Просто Гермес мав невідкладні справи, то й «зник безслідно». А тепер він тут, у вашому розпорядженні! Беріть мене, терзайте, мучте своїми гострими поглядами з-під пухнастих вій, пронизуйте словами-списами! Подаруйте мені один танок!

№ 12.

18 травня 1913 р., субота, вечір. Панянко Клеопатро! Що це було? Я й досі не можу прийти до тями! То був буревій трояндових пелюсток? То було запаморочення від сонця? То був ніжний бриз з моря? То було тремтіння крилець метелика? То була пара від гарячого шоколаду з молоком? Чи то був танець з вами? Ваш Гермес.

№ 13.

18 травня 1913 р., субота, вечір. Клеопатро! Я шаленію, я п'янію, я знемагаю… Дозволите вас із сестричкою провести увечері до дому? Гермес.

№ 14.

19 травня 1913 р., неділя, вечір. Доброго вечора, вельмишановна панночко Розаліє! Для мене це була велика несподіванка довідатися, що ви та ваша сестра Мариля є вроджені Огінські. Хто я? Не хай це наразі лишиться у таємниці. Для вас я містер ікс. Для вас я просто Гермес.

№ 15.

19 травня 1913 р., неділя, вечір. Ні, ні, шановна панночко. Я не розчарований. Аж ніяк. Огінські — це дуже давній і поважний рід. Маю за честь спілкуватися з його чарівними представницями. Ваш Гермес.

№ 16.

25 травня 1913 року, субота, вечір. Вельмишановна панночко Рузю! Ви сьогодні дуже чарівні. Направду. Вам дуже пасує зелений колір. Він підкреслює Ваші мигдалеві очі. Прошу вашого дозволу на один танок. Ваш Гермес.

№ 17.

26 травня 1913 року, неділя, вечір. Гермес поки що не може розкрити своєї таємниці. Він самотній мандрівник цього стражденного світу, любитель прекрасного і поціновувач зелених очей панянки Рузі.

№ 18.

1 червня 1913 року, субота, вечір. Сьогодні вночі, панночко Рузю, мені наснився плюскіт морської хвильки в штиль. Це був ваш голос. Прийміть від мене в подарунок цю ніжну квітку. Ваш Гермес.

№ 19.

2 червня 1913 року, неділя, вечір. Наближаються літні вакації. Скоро ми вже не зможемо зустрічатися