Таміла Калас - Ректор , Таміла Калас

- Котики, всі встигаєте записувати? - Проводить поглядом по рядах.

До мене ставиться абсолютно байдуже, ніби мене не існує, до кожної з дівчат підходить та заглядати у конспект, з радістю повторює місце де дівчина відстала.
Знову сідає біля мене спиною, наша пара доходить до кінця.
Ігор Семенович ставить журнал на парту, кидає німий погляд на мою ручку що лежить на моїй половині,бере її, та починає щось записувати.

- Сташевська завтра, маєш перездати залік, підготуйся. Як ти хочеш усно чи письмово? - Таким серйозним Ректор ще не був, його безбарвний твердий голос, чітко вимовляв кожне слово.

- Мені всеодно - Кажу тихо та хрипло.

Павлак перестає писати та відсуває ручку до мене, тримаючи її двома пальцями, по злодійському з-під лоба затримує на мині суворі очі, різко встає та виходить.

Я з сумом проводжаю його поглядом, на душі ой як кепсько.

Дома намагаюся щось повторити, але думки сплутали науку з моїми почуттями, напевно завтра я нічого не здам це повна катастрофа.

Цілу ніч я майже не спала, тільки на ранок вдалося подрімати.

Сьогодні вирішую одягти спідницю та блузку на ґудзиках, роблю легкий макіяж та закладаю високо хвіст.
Вдягаю коротке пальто та виходжу на зупинку.

Після вчорашнього мій Ректор не змінив до мене ставлення, аж до останньої пари, ні пари з вуст у мій бік.

- Я буду у комп'ютерному - Виходячи з аудиторії на ходу каже Ігор Семенович.

Лишаюся на перездачу.
Всі починають збиратися та покидають аудиторію, я не дуже готувалася тому хвилююся, тим паче на одинці з Павлаком почуваюся зніяковіло. Виходжу до коридору тут тихо і майже нікого, йду до комп'ютерного класу, глибоко вдихаю перед тим як увійти.

Зайшовши, бачу як Павлак сидить майже у кінці, довгого круглого столу з комп'ютерами, заповняючи журнал.

- Можна? - Питаю налякано та тихо.

Мій голос через хвилювання скоро геть пропаде, бо й так звучить якось дивно аж балакати соромно.

- Проходь сідай.

Ігор Семенович навпаки впевнений та серйозний.
Я відставляю  стілець, сідаю через п'ять сидінь до Павлака.

Він ніяк не реагує та продовжує писати, починає ставити питання, на котрі я поки відповідаю не дуже, від переживання ставлю руки у себе між колін та спрямовую очі у підлогу.

- Які види адренорецепторів стимулює норадреналін?

З рештою Ректор повертає на мене лице, в очікуванні відповіді.

У мене у горлі пересохло, я спираюся ліктем на стіл та долонею прикриваю лице, ніби дашком від кепки.

- Бета-1, та Альфа? - Невпевнено відповідаю ніби сама даю питання.

- Це ти у мене питаєш? Правильно.Скажи на які лікарські засоби , протипоказані в осіб підліткового віку й у вагітних?- Відразу поступає наступне питання.

Мій мозок відмовляється працювати.

- Тетрацикліни - Швидко відповідаю як солдат.

- Неправильно. Фторхінолони. Погано підготувалася чи що? - Ігор Семенович зупиняється писати, закриває журнал та посувається у бік.

-Іди сюди - Павлак вмикає комп'ютер, і щось переглядає.

Я підіймаюся з місця, зупиняюся за спиною Павлака, тримаючи дистанцію у два метри.

Ігор Семенович озирається через праве плече та косо дивитися на мене, його брова здивовано підіймаються дугою, над нею з'являється мімічний прочерк.

- Ближче підійди, не хвилюйся я сказу не маю - Він посувається на стільці у сторону, даючи мені більший простір між стільцями, я зупиняюся біля Ігоря Семеновича, він розвертається до мене колінами.
Одним натиском пальця Ректора по клавіатурі, на екрані з'являється зображення з сережками, які мені дуже сподобалися.

- Глянь, ці сережки тобі подобаються?

Я уважно дивлюся на екран комп'ютера, не усвідомлюю до чого зараз це, відчуваючи дупою як Павлак розглядає мою п'яту точку, хочу відступити трохи далі, але мій Ректор бере мене за талію та швидко кладе у себе на коліна, навіть незчулася як опинилася у його обіймах ніби у пастці.

- Що ви робите, відпустіть, нас можуть побачити - Намагаюся вирватися з його рук, але нічого не виходи Павлак перехопив всі мої спроби звільнитися.

- Заспокойся, сюди вже ніхто не зайде, пари закінчилися, викладачів майже нема, ми самі. Готова продовжити перездачу, дозволяєш себе поцілувати? - Виймає з кишені коричневу оксамитову коробочку, відкриває, і ставить на стіл.

Дивлюся на мого Ректора квадратними очима, заворожено переводжу погляд на сережки про які мріяла, вони шалено дорогі, дрібні камінці грайливо переливаються зеленим відтінком.

- Я думала ви блефуєте.

- Блефують дитятко у казино під час гри, а я сказав тобі прямо, що хочу поцілувати.

Він обіймає мене біля бюста, відчуваю як його дихання робиться глибшим, він цілує легко у губи ніби пробує, я не рухома як морожена, його друга рука починає розстібати на мині блузку.

- Ми так не домовлялися - Заледве відказую, коли Павлак дійшов до середини, мій бюст повністю видно.

- Тобі не подобається поведінка твого Ректора, Таміла? - Він торкається пальцями мого підборіддя, змушує дивитися на себе.

- Мені не подобається коли мене цілують без дозволу.

- Зовсім інше діло коли це робить Ковалюк правда? Як цілуватися у вбиральні, зручно? Там якщо що, обома руками за умивальник можна зловитися.

- Не ваше діло, відпустіть - Пручаюсь.

- Та ти вся гориш моя дівчинко. Хіба Ковалюк не знає що треба робити з такими гарячими дівчатами як ти?

Павлак брутально стягує блузку оголивши плечі, проводить пальцями по поверхні бюста, починає торкатися губами, короткі вологі поцілунки рухаються до верху оголеного плеча та шиї, роблячи оберти язиком.
Від незручності відхиляюся у сторону зробивши глибокий вдих та видих.
Павлак хоче перейти до моїх губ, я напружено заплющую очі, і він зупиняється.

- Що, не подобаюся? - Знову опускається до мого бюста.

Ігор Семенович закочує одну чашку ліфчика під груддю, відразу затискає бюст у себе в долоні, нахиляється та починає кружляти язиком біля соска, спочатку лагідно та обережно, а потім грубо по дикому цілує, іноді стискаючи зубами сосок.