Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська - Заборонене кохання:ти будеш моєю, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська

Розділ 16.

Якщо наш секс я для себе розглядала як хвору тему зі знаком мінус, то для нього це був привід для гордості. Він був задоволений тим, що уклав мене і відчував від цього неймовірну гордість. Чим не привід пройтися по його самолюбству?!   

  

-  Ти мене замкнув без їжі, повинна ж я була чимось підкріпитися, - і зараз, враховуючи, що сиділа я в цьому будинку майже тиждень, ця фраза була дуже двозначною, або я собі лестила? Я ж тільки що прямо йому сказала, що льодяник мені як раз-таки сподобався...   

  

- Але крім льодяника тобі, на жаль, мене більше нічим здивувати, - я спробувала стерти посмішку на його обличчі після свого необачного компліменту.   

  

- Що ти робиш? - Я добилася того, що чоловік перестав посміхатися, і тепер горою попрямував в мою сторону.   

  

- Підходу ближче. Хочу переконатися, а раптом ти не наїлася? - Мені не сподобалася зміна його настрою, і тим більше я не була в захваті від його натяків.   

  

- Ти серйозно так вважаєш? - Я зробила кілька кроків назад, розуміючи, що цей псих починав злитися. Мені навіть самій стало цікаво: навмисно чи я його провокувала або це виходило само собою? Адже я прекрасно пам'ятала який він може бути в моменти люті.  

  

- Тебе потрібно виховувати, - прогарчав він ці слова, переступаючи через уламки стільця, - ти як породиста кобила, тільки поки ще брикаєшся, - він підходив все ближче і ближче, а мені вже не було куди відступати.   

  

- Шкода, що мені вже не заповнити час твого виховання, - і це він мені буде говорити про виховання? - Твої прогалини вже нічим не заповниш.   

  

- Будеш підколювати до останнього? - В його голосі почулося приховане попередження. Немов він сам давав мені зрозуміти, що ще трохи і я можу пошкодувати про сказане.   

  

- Буду жаліти до останнього, - на тому світі я бачила твої попередження, придурок! 

  

- Самообман, крихітко, - він повільно, немов хижак похитав головою й усміхнувся, - я можу зробити так, що ти будеш стогнати до останнього, і сил більше ні на що не вистачить. Ти можеш обманювати себе, умовляти та намагатися повірити в те, що тобі хочеться, але ти мене хочеш. Ти течеш піді мною, і ми знаємо це обидва.   

  

- Це скоріше всього ти мені щось підсипав у їжу або напої, - я зважилася на те, щоб висловити йому свій висновок, до якого прийшла раніше перебуваючи тут на самоті.   

  

Він на це нічого не відповів, просто зробив крок вперед, а я вперлася спиною в стіну. Йому знову вдалося загнати мене в пастку. Твою ж мати! Чоловік простягнув руку до мого обличчя, провів великим пальцем по губах, а потім трохи на них натиснув для того, щоб я сама відкрила рот.   

  

- Смокчи, - це був наказ, сказаний таким тоном, що його неможливо було ослухатися.  

  

Я усвідомлювала, що дійсно йому підкорилася і смоктала його палець, старанно, як улюблений льодяник. І тільки через пару хвилин до мене прийшло реальне розуміння того, що відбувається. Наче в мить протверезіла. Відразу ж прикусила зубами палець, але псих навіть звуку не видав.   

  

- Ти намагаєшся аналізувати те, що робиш, - він усміхнувся, мабуть, мій стан здавався йому смішним, - але твоє тіло в повній моїй владі. Якщо ти нарешті відключиш мізки й перестанеш обдумувати кожний свій чортовий рух, жити стане набагато простіше.   

  

Цікаво, кому це? Йому? Тому що тоді я зовсім перестану надавати йому навіть найменший спротив?   

  

Я мимоволі проковтнула і подивилася в його бік. Як же він мав рацію, цей придурок виявився правий на всі сто відсотків! Між ніг стало мокро і жарко, і я пригадала минулу ніч і все, що я дозволяла йому і витворяла сама.   

  

Навіть зараз я була в його будинку, в його кімнаті, в його одязі, практично втиснута в його груди й повністю просякнута цим чоловіком. І мені не давало спокою тільки одне питання: чому мені не огидно, чому мене від нього не верне?   

  

- А я хочу ходити з мізками, а не у твоїй владі! - Зараз все що я могла, так це протистояти йому словесно, тому що моє тіло і так здалося без бою. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно