Джеймс С. А. Корі - Війна Калібана

- Тут теж нічого. Мені шкода.

М’яке, багате на смак та питке – молоко неймовірно смакувало. Пракс майже відчував як калорії та поживні речовини всотуються через мембрани клітин його рота. Це нагадало вченому, що технічно кажучи, він голодує.

- Все ще є надія.

Бася ривком видихнув, наче отримав кулаком в живіт. Губи стиснуті, погляд уперся в стіл. Верескливі голоси з кімнати зменшились до низького, хлопчачого виття.

- Ми виїжджаємо, - сказав хазяїн помешкання, - мій кузен працює в «Магеллан Байотеч» на Луні. Вони надішлють рятувальний вантаж і коли розвантажать медикаменти, там буде для нас місце. Про все вже домовлено.

Пракс поставив склянку з молоком. В кімнаті запала тиша, хоча він знав що це лише ілюзія. Щось дивне тиснуло йому на горло, а потім опустилося в живіт. Обличчя здавалося, пашіло від люті. Раптом згадався момент, коли його дружила оголосила що подала на розлучення. Зрада. Він відчувався зрадженим.

…після цього ще декілька днів, - казав Бася, але Пракс не чув його, - він десь є.

- Але ж як щодо Катоа? – ботанік сказав попри здавлене горло, - він же десь є.

Погляд Басі піднявся догори і повернувся назад швидше за крила птаха.

- Його немає. Він зник, брате. У хлопця заміть імунної системи болото. Ти це знаєш. Без ліків, він починає почуватися справді хворим за три, максимум чотири дні. Мені потрібно дбати про двох інших дітей, яких я все ще маю.

Пракс кивнув – тіло відповіло без нього. Він почувався так, наче десь в голові загубився штурвал. Текстура бамбукового столику виглядала неприродньо гострою. Запах плавленого льоду. Смак молока, що кисне на його язику.

- Ти не можеш цього знати, - сказав Менґ, намагаючись тримати голос м’яким. Виходило не дуже.

- Дуже добре можу.

- Хто б… хто б не забрав Мей і Катоа, мертві вони безкорисні. Вони знають. Вони знали що їм потрібні ліки. Тож єдиний сенс забирати їх кудись в тому, що там вони зможуть їх отримати.

- Ніхто їх не забирав, брате. Вони загубилися. Щось сталося.

- Вчителька Мей сказала..

- Вчителька Мей була налякана до смерті. Головне завдання її світу було зробити так, аби дітки не багато плювали один одному в рота аж тут раптом стрілянина зовні. Хто з біса знає, що вона бачила?

- Вона сказала мати Мей і лікар. Вона сказала лікар…

- Годі вже, чуваче. Безкорисні мертвими? На станції по горло мертвих людей і я не бачу щоб хтось залишався безкорисним. Це війна. Підари почали війну, - на його широких, темних очах з’явились сльози а в голосі смуток. Але боротьби в них не було: - люди помирають під час війни. Діти помирають. Ти маєш… от дідько. Ти маєш рухатися далі.

-Ти не знаєш, - відповів Пракс, - ти не знаєш що вони мертві, і доки ти знаєш, ти відмовляєшся від них.

Бася дивився вниз, на підлогу. Кров приливала до його обличчя. Він струснув головою, кутики рота опустились вниз.

-Ти не можеш піти, - вів далі Менґ, - ти маєш лишитися і шукати його.

- Ні. Тобто і не кричи на мене в моєму власному будинку.

- Це ж наші діти, ти не маєш просто так піти від них! Що ти за батько? Тобто… Боже..

Бася похилився вперед, нависнувши над столом. Позад нього, дівчинка на межі дорослості з розширеними очима виглядала з коридору. Пракс відчув зростаючу глибоку впевненість.

- Ти маєш лишитися, - сказав він.

Тиша трималася три удари серця. Чотири. П’ять.

- Все вже вирішено, - нарешті відповів хазяїн помешкання.

Пракс вдарив його. Він не планував, не намірявся. Його рука випрямилась, зігнутий кулак вилетів самовільно. Суглоби пальців врізались в щоку Басі, звернувши голову на бік і відкинувши його назад. Здоровань кинувся на нього через кімнату. Перший удар прилетів просто над ключицю, відштовхнувши Пракса назад, наступний поцілив в ребра і ще один після. Пракс відчув, як крісло під ним висковзує, і він падає повільно у низькій гравітації, але ноги підставити не може. Ботанік вивернувся, відбився. Його нога торкнулась чогось, але чи це стіл чи Бася сказати було неможливо.

Він вдарився об підлогу і басіна нога приземлилась на його сонячне сплетіння. Світ став яскравим, мерехтливим і болісним. Десь далеко закричала жінка. Слів було не розібрати, потім поволеньки він зрозумів.

Він був не правий. Він теж втратив дитину. Він був не правий.

Пракс відкотився, змусив себе піднятися на коліна. Кров на щоці, певне була його власна. Більше тут ніхто не кровив. Бася стояв біля столу, кулаки зігнуті, ніздрі розширені, подих швидкий. Дочка опинилась попереду, ставши між лютим батьком і Праксом. Все що він міг бачити це її дупу, хвостик на голові, і руки, долонями до батька у універсальному жесті «стоп». Вона врятувала його життя.

- Тобі краще піти, брате, - сказав Бася.

- Добре, - відповів ботанік.

Повільно піднявся на ноги і почвалав до дверей, все ще не дихаючи так як треба. Він дозволив собі вийти.

Секрет колапсу закритої ботанічної системи полягає ось у чому: це не єдина подія, якої варто стерегтися. Це каскад. Вперше він втратив всенький посів Г.Канон через грибок, який взагалі не чіпав сою. Спори, скоріш за все, було занесено з вантажем сонечок. Грибок оселився в гідропонній системі і залюбки освоював поживні речовини, які взагалі йому не призначалися і змінював рівень кислотності. Це ослаблювало бактерій, яких Пракс насичував нітрогеном до рівня, коли вони будуть вразливі для фага, який інакше б не зміг їх узяти. Нітрогенний баланс системи почав хитатися. До моменту, коли бактерії відновили первинну популяцію, боби пожовтіли, підгнили і вилікувати їх стало неможливо.

Цю метафору він мав на увазі, коли думав про Мей і її імунну систему. Проблема була дуже простою, справді.

Мутантні алелі16 виробляли протеїн, що був скручений в лівий бік, замість правого. Різниця в декількох парах. Але цей протеїн є каталізатором для критичної ланки передачі сигналів до Т-лімфоцитів. Всі частини її імунної системи були готові для боротьби з патогенами, але без дворазової дози штучного каталізатора, тривога ніколи не прозвучить. Завчасне старіння імунної системи Маєрса-Скелтона, так вони назвали це, і попередні дослідження все ще но можуть сказати про те що ця хвороба більш поширена поза межами гравітаційного колодязя 17 Землі через невідомі ефекти низької гравітації,