Немченко Катерина - Учень дощу І, Немченко Катерина

- Можеш просити що завгодно. Я буду зобов’язаний виконати свою частину угоди, якщо програю.

- Дасте приміряти вчительське омаре? – невпевнено покосився молодший у очі наставника.

- Як зухвало, - усміхнувся той. – Дам.

- І… Що я маю тепер зробити? – оглянув хлопчик ту кінцівку.

- Потиснути мені руку.

Хаол взявся за долоню. Педагог розбив.

- От ми і побилися об заклад, - задоволено сповістив Ракор. – Тепер залишається тільки поговорити із вчителем Уманом та дізнатися хто з нас правий.

- Я не думаю, що він вибачиться… - пригнічено зігнувся учень.

- Ну, я буду робити усе, що в моїх силах, аби переконати його все ж зробити це. Адже я не хочу програти наше парі… - посміхнувся. - У випадку невдачі, - підбадьорливо погладив він дитину по голові, - будеш ходити в моєму омаре цілий день.

- Цілий день? – вражено випростався хлопчик.

Інші присутні подивилися на Ракора із не меншим шоком.

- Так, а що такого? – легко усміхнувся педагог. – Адже ми побилися об заклад.

- Я хотів просто приміряти… - зніяковіло стиснувся Хаол, заховавши погляд.

- Одягнути вчительське омаре і одразу зняти? – здивувався наставник. – Коли складеш остаточний екзамен на дощ – отримаєш власне омаре та будеш все життя у ньому ходити. А вчительське… - погладив краї свого блакитного халату. – Воно особливе… Його тільки носити треба, а не просто приміряти. От якщо програю – тобі на день віддам, - ласкаво потріпав малечу за кінчик носа. – Бо який я тоді вчитель, якщо не вибив у іншого викладача вибачення перед учнем. А? – провів долонею по його волоссю.

П’ятикласник не знав що сказати на це.

- Так ось, ми відволіклися від теми, - потішно усміхнувся наставник. – Я тебе запросив помедитувати, аби допомогти із магічною силою, - вклав руки на своїх колінах долонями догори. – А не просто поговорити. Почнемо? – пацями закликав хлопчика приєднатися.

- Так, вчителю… - тихо кивнув той і поклав свої долоні поверх чоловічих.

- Добре, - взяв він Хаола за руки і розсудливо продовжив: – Суть медитації полягає не у тому, аби «просто сидіти, мовчати та дихати», а у тому, аби керувати магічною силою усередині себе. Магічна сила постійно у русі. Вона перетікає усім твоїм тілом та навіть може виходити за його межі, якщо ти погано контролюєш її. Рух магічної сили – це те, завдяки чому маги є магами. Вона ніколи не зупиняється. Шляхи її можуть заплутуватися та йти неналежним чином. Медитації якраз і націлені на те, аби скерувати магічну силу правильним шляхом, навести порядок у її траєкторії, упевнитися у тому, що вона веде себе належним чином. У разі, коли магічна сила надто розпорошена і рухається хаотично – використання магії може бути проблематичним.

- То… - нерішуче задумався учень, дивлячись на їх долоні. – Моя хмаринка може бути маленькою, через заплутану магічну силу? – підняв він очі до вчителя.

- Цілком можливо, - розсудливо кивнув той. – Заняття медитацією можуть здатися нудними, однак вони є дуже корисними у стабілізації магічної сили та зростанні мага, як такого. Чим стабільніше вона себе веде – тим легше чаклувати. Душевна рівновага це якраз і є усталений, стабільний та правильний рух магічної сили. Її може потривожити кожен твій неспокій. Тож коли у тебе стаються магічні імпульси – це стається саме через те, що правильний рух магічних сил порушено і вся накопичена ними напруга викидається назовні. У магів зі стабільним рухом магічних сил, магічні імпульси бувають вкрай рідко і тільки по дуже емоційних причинах.

- А тіло може не витримати надто сильного магічного імпульсу? – невпевнено запитав Хаол.

- Магічний імпульс ніколи не є сильнішим за сукупні сили мага, у якого він стався. Тож ні – твоє тіло у будь-якому випадку витримає його та не розірветься. Однак, вкрай рідко, але у деяких магів можуть ставатися магічні імпульси тотожні їх загальним силам. Тоді маг впадає у корас, однак все ще залишається живим. Це дуже рідкий та гострий стан, який стається, коли саме тіло чарівника вже на межі, аби розірватися від самого себе. Треба неймовірно сильне потрясіння, аби сталося таке. Кажуть, що занурення у корас схоже на смерть від болю… - вагомо почав кивати Ракор.

Учень вражено розкрив рота:

- Вчитель Шийме нам казав, що через занурення у корас можна оглухнути…

- Цілком можливо. Адже тоді викидається така кількість магічних сил, на яку маг не здатен у своєму притомному стані. Це на межі із тим, аби розірватися. У Золотій вежі ходить слух, що декілька магів таки перейшли цю межу і їх розірвало від самих себе… Це дуже страшно… - серйозно протягнув педагог.

- У мене зараз самого імпульс станеться від таких розповідей… - схвильовано та налякано відвів хлопчик погляд у сторону.

- Не хвилюйся. У учнів ніколи не бувало таких сильних імпульсів, - жалісливо погладив він його по голові, заспокоюючи за допомогою магії. – Занурення у корас стає можливим, коли ваш ахор вже повністю сформувався. У дітей такого не буває. А аби у тебе взагалі імпульси ставалися якомога рідше - треба займатися медитацією та наводити порядок у своїй магічній силі, - знову взяв за руку. – Встановлювати стабільну душевну рівновагу та практикуватися.

- Угу, вчителю, - кивнув Хаол, погоджуючись зі всім сказаним.

- То як, почнемо нашу медитацію?

- Так, вчителю, - кивнув підопічний, намагаючись із видихом позбутися і всіх своїх думок про занурення у корас.

- Добре, - продовжив старший, зручно узявши його за руки. – Зараз нам необхідно розслабитися. Це легко зробити за допомогою дихання, - опустив він повіки. – Можеш закрити очі, аби було легше зосередитися. І повторюй за мною. Вдих… - повільно наповнив Ракор свої легені. – Та видих… - протяжно випустив все повітря. – Вдих… Видих…

Хлопчик тихо слідував за своїм наставником.

- Зосередься на своїх відчуттях… - умиротворено говорив старший. – Вдих… Видих… Як твоїм тілом поширюється магічна сила… Як вона перетікає животом, спиною, грудьми… Які відчуття у тебе в руках…