Тея Найт - Кава зі смаком ненависті, Тея Найт

Захар

Після кількох днів роздумів і важких розмов із колегами, я вирішив повернутися до кав’ярні чому вирішив перевірити «теорію» Аліси про труби. В голові крутилися питання, які не давали мені спокою: що відбувається з бізнесом, чому все стало так дивно, і хто, зрештою, стоїть за всіма цими непередбачуваними ситуаціями? Я виїхав без особливої мети, сподіваючись, що відповіді самі знайдуть мене.

Кав’ярня, коли я приїхав, здавалася пустою і неживою. Я вже звик до того, що місце наповнене людьми, до шуму, до запаху кави, але зараз воно виглядало інакше. Тиша. І невелика занедбаність. Я ступив через поріг і відразу зрозумів — щось не так.У кутах приміщення були порушені труби. Я спостерігав за тим, як вода повільно витікала з пошкоджених частин, і не міг не помітити: це не було випадковістю. Труби явно пошкоджені навмисно. Я звик до того, що бізнес потребує уваги, але тут було щось більше. Мої думки потекли в іншому напрямку, і я почав складати в голові пазли.

 Аліса. В її словах, розповідях про колекторів, що здавалися підозрілими, і пограбування моєї квартири, був певний підтекст, який я тоді не  зрозумів. Тепер все стало на свої місця. Наче хтось постійно маніпулював ситуацією, а ми тільки реагували на зовнішні подразники. Хтось не просто хоче контролювати, а навмисно створює проблему, щоб потім її “вирішити”.

Тим більше, згадка про надпис на дверях «Крадійка» змусила мене задуматися. Чому саме Аліса? Що вона знає, і чому це виглядало так… особисто? В голові з’являлося ще більше питань, але відповідей не було.

Покидаючи кав’ярню, я відчув, що треба рухатися далі, шукати логічні зв’язки в тому, що відбувається. Повернувшись до офісу, я не зміг позбутися відчуття, що маю ще багато невирішених справ.

У моєму колективі з’явилися нові співробітники — двоє молодих людей, яких я не давно прийняв на роботу .Я не був знайомий з ними раніше, хоча їхні обличчя і поведінка здавалися мені дещо знайомими. Вони привітно посміхалися, намагалися справити хороше враження, але я не міг позбутися відчуття настороженості. Можливо, я був занадто обережний, але ці двоє, безсумнівно, мали свої секрети.
 

Першим був чоловік на ім’я Артем.Він виглядав дуже серйозно, з деякою строгою впертістю в погляді, немов завжди мав останнє слово в будь-якій ситуації. Він був дуже зібраний і здавалося, що він завжди на крок попереду. Це був той тип людей, які точно знають, як все працює, і як себе поводити, щоб виглядати бездоганно.

Другою була Марина, молода жінка з проникливими очима і дещо надмірною увагою до деталей. Вона здалася мені особливо наполегливою в своїх питаннях і розмовах. Можливо, це був її спосіб тримати контроль, чи, може, просто прагнення виділитися серед інших, не знаючи, що насправді було її метою.

Я спостерігав за ними. Їхні погляди не просто цікавилися роботою. Вони намагалися читати мене, і я, своєю чергою, намагався зрозуміти їх. І тут я почав відчувати, як починає повертатися той самий відчутний дисонанс, що і раніше.

Вони трималися дуже професійно, але я не міг позбутися відчуття, що це лише маска. Мені стало зрозуміло: хтось із них, або обидва, могли бути пов’язані з тим, що сталося з кав’ярнею. Хтось намагається звести мене з пантелику і навмисно плутає всі нитки.

Як і у випадку з Алісою, я знову став задавати собі питання. Хто стоїть за всіма цими змінами? Хто маніпулює ситуацією і чому ми, здається, завжди граємо за чужими правилами? Хто в кінцевому підсумку хоче зруйнувати все, що ми намагалися побудувати?