Віталій Механік - Картограф, Віталій Механік

Трол тупо дивився на зброю. З трьох кроків промахнутися. Ганьба!

— Про маску нічого не хочеш спитати? Чому я без неї сиджу, вільно дихаю свіжим повітрям?

— До біса маску! Он вона, стирчить з кишені!

— Її пора викинути. Може, візьмеш собі? — Норд витяг прилад, жбурнув на пісок.

Червонясте обличчя командора налилося гнівом, очі палали люттю, а руки чухалися від жадоби вбивати. Палець знову потягся до пуску. Рушниця дивним чином відмовлялася наводитися на картографа. Ще одна променево-імпульсна черга позбивала листя з кущів.

— Ти бавишся небезпечною цяцькою, — похитав головою Норд. — Раптом вона захоче вистрілити у власника. Краще кинь.

— Нізащо, — Трол переляканими баньками спостерігав за рідними руками, котрі почали жити власним життям. Не слухаючись хазяїна, вони вивернули рушницю випромінювачем до підборіддя, а вказівний палець вперто шукав ідентифікатор запуску батареї.

— Припини, — прохрипів розвідник. — Як ти це робиш?! Неможливо! Тінь, допоможи!

Норд був готовий. Треба розслабитися й думати про хороше. Найкращі спогади були в старого Норда, але й у синтета накопичилися власні. Вони яскравими, наповненими позитивною енергетикою образами зруйнували всі потуги заволодіти свідомістю штучного Норда. А для штурму руйнівника синтет використає образ Трола Вегера проти самого Трола Вегера. І не забути показати древньому імбецилу, що станеться з ним на прикладі Сазза.

Руйнівник, що сидів у свідомості командора, пропав, мовби джин з тісної пляшки. Може, загибель старшого каруна його налякала, тож він зачаївся.

— Ні, я не дозволю тобі застрелитися, — Норд припинив зомбування, й остання вбивча черга пропекла землю за два кроки від синтета.

Батарея писком сповістила про розрядку.

— Доведеться за свіжою збігати, — картограф навіть не ворухнувся.

Командор вкрився рясним потом, спересердя кинув зброю під ноги Норду, круто повернувся й помчав до «Плутона».

— Хвилин через п’ятнадцять повернеться, — картограф підняв рушницю, акуратно поклав на камінь, а сам розміреною ходою пішов до танка.

Синтет помилився: пройшло двадцять. Маленька фігура Трола Вегера вискочила з люка й стрибнула в клітку підіймача. Помітний поспіх у рухах. Чути верескливі погрози. Трол голосно лаявся та розмахував палицею. Норд чекав розвідника на чорному камені, встигнувши повернутися від машини.

— Я тобі кістки переламаю, штучний вилупку! — ревів командор, підбігаючи до картографа. Важка металева палиця погано слухалася злочинця.

— Щось знову не так? — синтет вивчав деформоване злістю лице розвідника.

Трол захлинався обуренням, погрожував, закликав Тінь жорстко розібратися з відступником, котрий підступно нашкодив електродній схемі корабля. Командор обіцяв нацькувати на Норда андроїда й скинути зі «Спіки» зонд з вибухівкою. Коли потік словоблудства знеструмився, і Трол, важко відсапуючись та стискаючи кулаки, замовк, Норд Зейн сказав:

— Послухай, розумнику, пропоную пройти випробування на людяність. Все залежить від тебе.

— Що ти зробив з моїм «Плутоном»?! — майже ридав Трол.

— Бачиш, як вдало склалося. Ти не знав про мою здатність вільно дихати місцевим повітрям, ти не в курсі про мої знання в області модифікацій суден. Ти взагалі нічого не знаєш, бо мене створили, аби зупинити тебе.

— Кх-хе-е! Брехня! Моя місія священна і будь-хто, вставши на шляху, отримає покарання смертю!

— Та облиш в спокої Раха і Каха. Час кривавих богів давно минув, — слова синтета кинули командора в глибокий ступор.

— Мої думки читаєш? — здригнувся Трол Вегер.

— Здогадуєшся, що буде з ізоляціоністами та неоконсерваторами, коли на Землі дізнаються про потаємні справи Мао Куна?

Командор мовчав. Ось для чого на Оффі з’явився двійник справжнього Норда. Хтось на Землі таки здогадувався, ким насправді був розвідник.

— Дозволь для початку озвучити справжні наміри злочинця Трола Вегера, — у картографа ані краплини співчуття до міжзоряного покидька. — Каптейн Бі дав силу, яку ти не зміг контролювати. Серед статуй в амфітеатрі була одна у вигляді птаха. Народ карунів. Він знайшов у собі сили повстати проти руйнівників, і з одним їх нащадком я зустрівся на Оффі. В нього навчився захисту. Вбити мене складно, бо я контролюю того, хто тримає зброю. Усвідомив помилку? Кинь палицю. Далі цікавіша картина. Знюхавшись з Мао Куном, ти погодився в обмін на владу ослабити Землю, знищивши чужими руками дослідницький корабель на Форі. Звинувачення має докази!

— Жодного доказу! Маячня! — Трол аж підстрибував, пінячись безсилою люттю. — Ніхто не повірить, бо тебе не існує! Протизаконний виродок! Відрижка цивілізації! Міжзоряне лайно! Картографічний слимак! Рафінований некромант!..

— Хмара на Форі зробила матрицю твоєї пам’яті. Всі події від самого народження до старту «Плутона». Цього досить, аби винести справедливий вирок. Нагадати в деталях, як ти змусив Бориса взяти тебе на приціл? То хто з нас міжзоряне лайно?! — Норд перечекав черговий напад жахливого словоблудства. — Після повернення з Росс 128 ти отримав бажане. Тільки влада вже не задовольняла амбіції. Хотілося більшого, неосяжного, повного. Мао Кун злякався, адже ти загрожував Землі тиранією, тому змусив виконати останнє доручення на Глізе 667. Ти діяв на свій розсуд і не загубив експедицію, бо прирік би себе на довічну робінзонаду в чужій системі, але реактор антиматерії зіпсував чужими руками, тим самим убезпечивши себе від надто хитрого Мао Куна та вигравши пів століття для ретельної підготовки поневолення Землі. «Фомальгаут» в цьому сенсі був найкращим варіантом, бо колоністи ідеальний матеріал для Тіні. Ти мало сподівався на підтримку зледачілих вчених, техніків, змучених розвідників. Вони ні на що не здатні. У тебе, звісно, є план. І один з варіантів пояснення провалу колонізації Оффи присутність чужопланетних гібридів, котрі винищили людей «Спіки». А коли на додачу є саркофаг під охороною андроїда, «дах» зносить від райдужних перспектив наплодити армію безжальних клонів і напустити їх на Землю. На щастя, помилка вийшла, бо Мей дала сфальшований код активації. Забудь про клонів і про повернення в Сонячну систему.