Остап Сливинський - Адам

а моє серце гупає, і не може перестати.
3 Були перегони річковим камінням, і була різкувата, дуже прозора вода, і були шанці в похилому лісі, куди ми падали, ніби ягоди у рукав, і був страх, і танці з Оленками і Яринками, що пахли помадою й молоком, і були вогні, і дими, що передбачали погоду, і старий кухонний стіл, що нам правив за тенісний, і ми дурнуватими прізвиськами замовляли одне одному майбутнє, аж доки воно витоншувалося й твердло, як стовбур, занурений у ріку, і з сусіднього, вже затихлого поля до нас залітав м’яч, щоб ми його гнали до уявної цілі, і не було нічого, крім життя, а життя було недосяжне.

                                                          Дора, 07.2011

Yesus Christ
І в призначений день Усі ми вийдемо звідси, ніби з кінотеатру, В гарячий порожній двір, де нема ні душі, Тільки cонце й підрізане коротко гілля дерев. Наберемо в легені Гаряче порожнє повітря. А Він догорятиме там, на померклій сцені, Як смолоскип на площі, де розбіглися демонстранти, Під дощем, на вітрі придуманих Ним морів. Буде стояти і вказувати нікому на двері, Які назавжди відчинились. І мій день подяки
(на тему Вільяма Берроуза)
Дякую, що дозволили повернутися і забрати речі. Це все. Щось постійно горіло попереду
Щось постійно горіло попереду — не орієнтир,