Франческо Петрарка - Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського

Франческо

Якщо достатньо самого усвідомлення, гадаю, моє становище невдовзі не просто поліпшиться, а стане чудовим. Бо ніколи раніше я не усвідомлював так ясно, наскільки недостатнім було моє прагнення звільнитись і покласти край нещастю. Та чи ж достатньо самого прагнення?

Августин

Достатньо, в якому розумінні?

Франческо

Для того, щоб мені більше нічого не треба було робити.

Августин

Ти пропонуєш неможливе: щоб той, хто пристрасно чогось прагне, полишив справу на самоплив.

Франческо

Коли так, яка мені радість від того прагнення?

Августин

На шляху, зрозуміло, треба подолати чимало труднощів. А прагнення до чеснот, як таке, вже містить у собі певні чесноти.

Франческо

Ти даєш мені підстави для великої надії.

Августин

Заради того я розмовляю з тобою, щоб навчити надії та остраху.

Франческо

Навіщо острах?

Августин

Радше, чому надія?

Франческо

Тому що, коли досі я докладав зусилля, щоб не стати геть лихим, то нині ти відкриваєш мені шлях до того, щоб стати по-справжньому добрим.

Августин

Можливо, ти не здогадуєшся, наскільки важкий цей шлях.

Франческо

Який новий острах ти хочеш мені навіяти, згадуючи про труднощі?

Августин

Пам’ятай, що «прагнути» – це одне-єдине дієслово, але воно містить у собі дуже багато всього.

Франческо

Ти лякаєш мене.

Августин

Не згадуючи вже про складові бажання, значна частина яких викликає руйнацію заради досягнення бажаного!

Франческо

Не розумію, що ти маєш на увазі.

Августин