Франческо Петрарка - Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського

Не цього я домагаюсь. Тим часом як, за словами одного знавця, у надмірних суперечках губиться істина,[36] помірні суперечки багатьох саме до неї приводять. Тому не слід, за прикладом ледачих і млявих, не розбираючи, ні приставати на все сказане, ні вперто заперечувати обґрунтовану істину, бо таке ставлення свідчить лише про незгідливу вдачу.

Франческо

Розумію і приймаю, і скористаюся з поради. Продовжуй.

Августин

Отже, ти визнаєш за істину і за крок вперед у міркуваннях висловлену мною думку про те, що повне усвідомлення себе нещасним народжує готовність підвестись? Адже прагнення є передумовою спромоги.

Франческо

Я маю намір в усьому тобі вірити.

Августин

Відчуваю, тебе й досі щось турбує. Відкрийся; скажи, хоч би що це було.

Франческо

Нічого мене так не вражає більше за те, що я досі, виявляється, не бажав того, чого, як мені здавалося, завжди прагнув.

Августин

Ти й досі сумніваєшся; але щоб нарешті завершити цю тему, я визнаю, що іноді ти справді прагнув.

Франческо

То що на це скажеш?

Августин

Чи не пригадується тобі рядок з Овідія?

Недостатньо бажати: пориванням досягнеш мети.[37]

Франческо

Розумію; але мені здавалося, я палко прагну.

Августин

Ти помилявся.

Франческо

Ймовірно.

Августин

Щоб твердо переконатись, порадься зі своєю совістю. Вона досконало тлумачить чесноти, безпомилково і влучно оцінює справи і помисли. Вона скаже тобі, що ти ніколи по-справжньому не прагнув до спасіння, бо мляві порухи твоєї волі аж ніяк не відповідали силі небезпек, що тобі загрожували.

Франческо

Берусь, як наказуєш, допитувати свою совість.

Августин

Що вона тобі свідчить?

Франческо

Що ти правду кажеш.

Августин

Ми просуваємось вперед, оскільки ти починаєш прокидатись. Твоє становище одразу поліпшиться, щойно