Tamara Yurova - Закохатися в грозу, Tamara Yurova

    Я закрила за ним двері і втомлено пішла на ліжко. Хотілося спати. Занадто багато подій сталося за останні три тижні. Сподіваюся ці зміни позитивно повпливають на майбутнє. Мені б цього хотілося. Хотілося бути щасливою. Вперше хотілося розділити з кимось своє життя. Хотілося довіритися і не пожалкувати. Недарма ми знову зустрілися. Недарма я щось відчула. Він не перший з пацієнтів до мене залицявся. Досі один квіти на роботу надсилає. Спочатку приїздив, а потім лише квіти почала отримувати. Але їх так і залишаю на роботі, але Влад це інше. Симпатія з'явилася майже зразу і куріння я проігнорувала, я звісно йому сказала, але раніше я і не розмовляла б, якби відчула запах цигарок. Але з ним все інакше. Ці зелені очі мене заворожують. Хіба можна бути таким красивим? Сьогоднішній вечір багато прояснив, нам обом стало легше. Задзвонив телефон, подивилася на екран, це Влад.
- Не спиш?
- Ну якщо відповіла, то логічно що ні. - Спокійно відповіла. 
- Ти вже вмостилася спати?
- Так.
- Я тут подумав... - кілька секунд паузи, - може я Тайсона завтра вигуляю, щоб тобі легше було?
- Не знаю. Завтра побачимо, - думаю це непогана ідея, але вийти мені треба буде обов'язково, - Буду дивитися на своє самопочуття.
- Я все одно прийду до тебе. На добраніч.
- На добраніч. - швидко відповіла і вибила. Ніч була неспокійною.

     Влад

     - Міла... Моя мудра Міла. Ох я і перенервував ці дні. Як добре, що все вияснили, ніби величезний тягар впав з плечей. Якби хтось з роботи побачив мене таким, то не впізнав би. Та і я сам, якби кілька місяців тому сказали, що я так буду залежати від думки дівчини, то не повірив би. Але тепер ми разом! Я ціную цей зв'язок, що утворився між нами. Невже і на моїй вулиці буде свято? Душа раділа. Посмішка не сходила з обличчя. Хочеться дивувати цю дівчину, оберігати. Сховати від всього світу і водночас показати всім. Як моя красуня мене сьогодні здивувала, вилетіла як вітер - поцілувала, я навіть відреагувати не встиг і зникла... Розіграла апетит лишень, а я так і стояв, нічого не розуміючи. Гадав, що ображена, а вона цілий вечір була такою ніжною, горнулася до мене, а я просто насолоджувався. Сьогодні якось по- іншому почав на неї дивитися. Не думав, що вона впізнає Олега, але впізнала. Страшно подумати, що було б якби відреагувала інакше. Як цікаво повернуло життя, я думав, що вже не зможу кохати. Не зможу довіряти жінкам, але з'явилася вона і заповнила життя новими барвами. Тепер треба лише не профукати. Завтра перший день весни! Сподіваюся він буде точкою відліку наших відносин. Початком нашої історії!

    "Дорогі читачі, дякую, що дочитали. Продовження буде в другій частині книги. Дякую, що залишаєтеся зі мною!"

Кінець