astrohameleon - Коханці Астрополіса. Крихітка для чемпіона., astrohameleon

- У них немає потреби, оскільки планетоїд Луна-202 обертається навколо своєї осі у реальному часі, тому тим землянам, які прибули сюди на відпочинок не потрібно адаптуватися, до місцевого часу. Тут доба також триває двадцять чотири години. Прозорі вікна вдало розміщені і пропускають усередину об’єкту світло зорі Альтенот-Сол-3, а внутрішні відбивачі його підсилюють згідно графіку. Таким чином, ми зараз можемо спостерігати імітацію дня. Коли ж планетоїд обернеться іншим боком до зорі, то відбивачі поступово трансформуються і затулять собою прозорі вікна – настане «ніч», - пояснив Еміль Верньє.

- А яка тут атмосфера?

- Штучна, так само, як і гравітація. Усе це через те, що даний планетоїд знаходиться далеко від зорі – на самому краю «смуги»*. Оскільки запасні генератори обійшлися власнику планетоїда у кругленьку суму, то він вирішив зекономити на інших генераторах та обігрівачах, які могли б підтримувати тут комфортну температуру. Натомість, він вирішив перетворити даний об’єкт на базу для любителів зимового відпочинку. Звісно, слабке насичення атмосфери киснем та середня температура нижче п’яти градусів за Цельсієм по усій сфері ідеально імітують гірський клімат, але не усім місцевим мешканцям це до вподоби, а деякі туристи навіть скаржаться… Хоча, особисто мені не звикати до такого, адже на моїй рідній планеті – не тепліше.

- А у тутешніх помешканнях тепло?

- Звісно, але ті, хто тут буває тимчасово, говорять, що більш-менш…

- Більш-менш? – не зрозумів Курт такого пояснення і знову насторожився.

- Дев’ятнадцять градусів за Цельсієм у приміщеннях – для мене та команди доволі комфортна температура, але гості зазвичай вмикають додаткові обігрівачі. При потребі Ви можете зробити те ж саме, тому проживання тут може бути комфортним, - промовив Еміль, скеровуючи глайдер у бік невеликого двохповерхового котеджу, який раптово показався з-за скелі.

Як зрозумів Курт, вони нарешті дісталися до місця призначення і саме там на їхнє прибуття очікував роботодавець – граф Віктор ікт Раук, аристократ, підприємець і син космічного пірата, абордажні флотилії якого наводили жах на різні транспортні компанії

_____________________________________________________________________________

«смуга»* - так пілоти та більшість мешканців Астрополіса називають свій космічний мегаполіс, який складається з велетенської кількості різних об’єктів. Якщо дивитися на нього здаля, то всі вони зливаються у довжелезну сяючу смугу, що оповиває зорю Альтенот-Сол-3. Усі ці об’єкти вона утримує навколо себе на сталій орбіті завдяки власній потужній гравітації, але в залежності від розмірів та ваги, усі штучні планетоїди обов’язково обладнані власними генераторами гравітації. Ті ж планетоїди та інші мегаспоруди, що знаходяться дуже далеко від зорі – погано утримуються на орбіті її гравітацією, тому обладнані подвійною кількістю генераторів для стабілізації на орбіті та у просторі (фантастичне).

ледь не у половині цього космічного домену.

Це ім’я хлопець чув, але до цієї миті не звертав на нього особливої уваги, оскільки віддавав перевагу законному бізнесу і ніколи не бажав мати справу з криміналом, тому не спілкувався з злочинцями. Він знав, що граф був підданим королівства Румона, яке представники усіх силових структур Альянсу називали справжнім піратським «кублом», тому усіх його мешканців поза межами їхньої планети варто було вважати злочинцями.

Тому тепер не дивно було, чому він ховав свою команду від пильних «церберів» з Альянсу на непримітному планетоїді, десь на околиці Астрополіса. Також, це означало, що даний космічний об’єкт міг належати людині або гуманоїду, який не був пов'язаний з Альянсом, так само, як і граф з Румони.

Тож, Курт збагнув, що знаходиться на чужій території і, оскільки мав громадянство держави, яка входила до складу Альянсу, тому у разі небезпеки тепер буде беззахисним. Це почало його непокоїти, адже новий роботодавець не міг не знати цього і все одно зухвало пропонував підписати угоду з ним на кілька стандартних років.

Вперше Курт пошкодував про те, що не мав агента. Якщо йому потрібна була порада стосовно бізнесу, то, зазвичай, він звертався до свого дядька, але зараз той був дуже далеко, десь аж у сусідньому космічному домені. У минулому він був професійним агентом, а зараз тримав власну букмекерську контору, а ще мав вищу юридичну освіту і вмів заробляти гроші.

Та, на жаль, і його фінансової допомоги не вистачало на лікування Крістіана. У дядька Ерла була дуже велика родина і молода коханка, яких він змушений був утримувати. Курт міг би найняти агента, але шкодував грошей, які довелося б платити йому у якості зарплати. А ще, хлопцеві було соромно постійно покладатися на родичів, тому він вирішив стати самостійним і не розраховувати більше на їхню допомогу. Тепер вона знадобилася його важко хворому брату.

- Ходімо, пане Метьюз, - звернувся до Курта Еміль Верньє і тим самим перервав його тривожні думки. Через них він навіть не зрозумів, коли глайдер сів поряд з котеджем.

- Так, звісно.

Наступної миті обоє хлопців вийшли з глайдера і рушили у бік дверей. Зовсім скоро вони опинилися усередині і Курт уважно роззирнувся у різні боки, але нічого незвичайного чи підозрілого так і не помітив. Приміщення виявилось доволі компактним та затишним, а його інтер’єр був витриманий у рустикальному* стилі. Як задля «кубла» аристократа, тут усе виглядало занадто просто та невигадливо.

«Це звичайний заміський будинок з простими меблями і нічого більше…» - подумав хлопець, йдучи слідом за Емілем Верньє, який виглядав занадто спокійним і впевнено крокував коридором.

Минувши кілька дверей, високий чорноволосий хлопчина різко зупинився перед тими, що були у самому кінці коридору і постукав. Після цього тихо пролунав чоловічий голос, даючи дозвіл увійти. Еміль відчинив двері і церемонно жестом запросив Курта пройти уперед, а потім поштиво поклонився своєму титулованому господарю.