Наталія Глушко - Небесний Легіон, Наталія Глушко

На цей разу вигуки схвалення були гучнішими. Натовп зрушився, немов величезний звір, що прокинувся від сну.

— Ми— великий, могутній Хелдор! Ми—сильні! І ніхто не змусить нас змінити наші традиції, нашу віру і нашу владу!

Натовп вибухнув оплесками та вигуками. Деякі навіть скандували його ім'я.

Турал дозволив собі широку  усмішку.

«Вони повірили».

Коли імператор завершив свою промову, площу Блексери охопила мертва тиша.

Раптом Варіан, який досі мовчки стояв позаду Турала, зробив крок вперед. Він обвів натовп поглядом і, ніби навіть не питаючи дозволу, почав говорити.

— Народе Хелдору!— його голос прозвучав дзвінко, розриваючи напругу, що висіла в повітрі.

— Ви тільки що чули, як імператор знову намагався заговорити вам зуби! Як він намагався виправдати те, що відбувається  вже багато років!

Турал різко повернувся до нього, брови його зійшли в глибокій складці.

— Варіане, що ти робиш?—прохрипів він, але радник не звернув на його увагу.

— Він каже, що Ларія загрожувала нам, але хіба це правда?!— продовжував Варіан, дивлячись на юрбу.

— Ларія не нападала на нас. Ларія не оголошувала нам війну. Це Турал вирішив, що він може захоплювати землі, знищувати міста і виправдовувати це якимись вигаданими ворогами!

По площі пронісся гул, немов глухий гуркіт грому. Люди, які ще хвилину тому були в роздумах, тепер заговорили між собою. Вони розуміли, це може бути схожим на правду.

— Він говорить про традиційні цінності? Про віру? — Варіан скривився.— Але що він насправді зробив? Знищував тих, хто насмілився думати інакше, хто відмовлявся сліпо вклонятися його режиму! Він тиран! Він узурпатор! Він збожеволів від влади!

— Мовчи!— гаркнув Турал, але його голос уже не мавої сили.

Варіан проігнорував його.

— Він загрався у владику, який може вершити долі народів! Але він не бог, він не всемогутній! Він всього лише старий, хворий маніяк, що прикривається ідеями величі! І я кажу: досить! Він має піти!

Площа вибухнула криками. Дехто кричав у підтримку імператора, але частина вже кидала йому в спину прокльони. Їхня покірність і страх, які панували роками, почали розсипатися, як великий піщаний замок саме  у цю мить.

Турал люто розвернувся до Варіана, його обличчя було багряне від гніву.

— Ти зрадник!—гаркнув він.

— Я власноруч здеру з тебе шкуру!

— Ні, імператоре,— пролунав новий голос.

Турал не встиг обернутися, як раптом відчув гострий, нестерпний біль у животі Він опустив очі і побачив, як лезо кинджала, пронизавши його тіло, виглядає з-під золотого обладунку.

— Що…?

Сандра, його давня соратниця, стояла впритул до нього, її погляд був холодними і рішучими.

— Твій час минув, Турале.

Вона ривком витягла ніж. Кров бризнула їй на руки, а імператор похитнувся, мов смертельно поранений бік. Його ноги підкосилися, і він впав на коліна, судомно хапаючи повітря.

— Ні…— прохрипів він.

Сандра, не вагаючись, поставила ногу на його скорчене тіло і звернулася до юрби.

— Хелдор вільний! Тиран упав! І тепер наш народ більше не буде жити в страху!

Гул наростав, люди кричали, хто від радості, хто від шоку. Хто ще не міг усвідомити, що сталося.

Селрік, що стояв поруч, зробив крок вперед і проголосив:

— Настав новий час! Ми, хто поклав край божевіллю Турала, повідемо Хелдор у майбутнє! Варіан, Сандра і я—троє, хто має силу та розум, щоб відродити нашу велич!

Натовп загудів. Ніхто з них  ще не розумів, чи це перемога, чи просто нова гра у владу.

Турал, спливаючи кров'ю, ще намагався щось сказати, але його слова вже тонули у вирі гучних голосів. Його епоха закінчилася.