Наталія Глушко - Небесний Легіон, Наталія Глушко

Падіння тирана

Турал стояв у своїх покоях, дивлячись на себе в дзеркало. Його обличчя було напруженим, а очі палали злістю. Поразка… Це слово обпікало його гірше, ніж вогонь. Він не міг дозволити, щоб народ Хелдору побачив слабкість. Вони повинні вірити в його силу, у його владу.

За його спиною зібралися найближчі радники—ті, хто ще не зрадив його, принаймні поки що. Варіана, Селріка і Сандри серед них не було. Але залишилися інші, ті, хто боявся його занадто сильно, щоб піти.

— Ми маємо виправити ситуацію,— сказав Турал, нарешті повернувшись до них.

—Люди повинні почути зовсім іншу історію. Вони не знають, що Ларія нас розбила. Вони мають повірити, що це ми вирішили відійти.

— Але як це зробити, Ваша Величносте? — запитав один із радників, низько схиляючи голову.

— Дуже просто,— голос Турала набув залізної впевненості.

— Ми скажемо, що наша місія виконана. Ми прийшли, щоб очистити Ларію від тих, хто протистоїть нашим традиціям, нашим цінностям. І  ми це зробили. Ми заявимо, що ті, хто стояв проти нас, або загинули, або підкорилися. Тому немає більше сенсу тримати там армію.

Він обійшов кімнату, оцінюючи вирази обличчя своїх підданих.

— Нехай вірять, що ми забралися звідти тому, що самі цього захотіли, а не тому, що нас змусили.

— Але ж вони бачили, як війська повертаються не як переможці, а як побиті собаки…— обережно вставив один із військових.

Турал звів на його важкий погляд.

— Ми скажемо, що це була частина великого задуму. Ми знищили зрадників  і залишили територію, щоб змусити Ларію жити у страху. Вони завжди знатимуть, що ми їх контролюємо. Це дасть нам час зміцнити наші сили і розправитися з тими, хто сумнівається в імперії.

Його слова звучали впевнено, проте сам він відчував, як земля вислизає з-під ніг. Поразка була дуже явною, щоб її просто перекрити словами. Але народ… народ був довірливим.

— До того ж, ми не оголошували офіційної війни, — додав один із радників.

— Ми завжди називали це "військовою операцією". Ми можемо сказати, що операція досягла всіх своїх цілей.

Турал схвально кивнув.

— Саме так. Ларія обеззброєна, їхні найнебезпечніші зрадники і віровідступники  знищені. Імперія не відступає. Імперія стратегічно перегруповується.

Це було брехнею, але він знав, що народ її проковтне. Вони слухають тільки те, що їм скажуть.

— Готуйте площу. Я виступлю перед народом через годину.

Радники схилили голови і поспішили виконати накази.

Турал знову подівся в дзеркало.

«Ти не програв, Турале»,— сказав він собі подумки.

—"Це лише тимчасовий крок назад. Вони будуть за це заплатять…

Вже за годину Турал стояв на балконі Центральної площі Блексери, поглядом охоплюючи величезний натовп, що зібрався під ним. Сотні, тисячі очей були звернені на нього, чекаючи слів, які дадуть пояснення  тому, що відбулося.

За спиною, в тіні його високих колон, стояли троє його найближчих радників—Сандра, Варіан і Селрік. Їхні обличчя були серйозними, жодного натяку на невпевненість. Вони знали, що сьогодні—день випробувань.

Турал вдихнув на повні груди і почав:

— Народе Хелдору!

Відповіддю був гул натовпу. Він витримав паузу, дозволяючи напружити осі.

— Ви, мабуть, чули, що наші війська повернулися з Ларії. Дехто з вас, отруєний чутками і брехливими плитками, міг подумати, що це відступ, що це поразка!  Але це не так! Це стратегічне рішення. Це перемога!

Він підняв руку, і по натовпу пробіг хвилеподібний рух—мовчазне схвалення змішалося із сумнівом.

— Ми не могли дозволити, щоб Ларія загрожувала нашій  великій імперії!

— Його голос був твердий, немов сталь.

— Вони таємно домовлялися з ельфами та гномами, аби утворити коаліцію проти нас! Чи могли ми чекати, поки вони вдарять першими? Ні! Ми випередили їх, зупинили їхні підступні плани!

Дехто в натовпі схвально закивав. Інші все ще вагалися.

— І це не єдина причина!— продовжив імператор, стискаючи кулак.

— Ларія загрузла в єресі! Їхні віровідступники почали поклонятися новим богам, відмовляючись від священної істини, що веде наш народ уже століттями! Вони відкрили свої серця для ельфів, до гномів, до нелюдів, забуваючи, ким вони є. Вони втратили честь! Вони перестали бути людьми! Вони почали відвертатися він наших спільних традицій, замінюючи їх на єресь. Чи святкували ми колись Белтейн? Ні! Бо це свято нечисті! Але ельфи принесли це свято в Ларію! Вони посіяли сумнів у їхніх серцях! Ми не могли дозволити єресі поглинути братній народ!

На цих словах натовп вибухнув вигуками обурення. Гнів—саме те, що було потрібно.

— Але ми не могли дозволити цю заразу поширити! — вигукнув Турал, здіймаючи руку.

— Тому ми прийшли туди, розгромили їхніх безбожників і обеззброїли Ларію. Ми відібрали у них силу, що могла бути використана проти нас!  Тепер вони не загрожуватимуть нам!

Він на мить замовк, дозволяючи цим словам закріпитися в головах слухачів.

— Тепер, коли наша місія виконана, всі цілі досягнуті, наші війська повернулися на батьківщину! Нехай наші воїни відпочинуть, нехай їх зустрінуть з пошаною, бо вони—герої!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍