Наталія Глушко - Небесний Легіон, Наталія Глушко

Ця книга - відображення нашої сучасності у фентезійному світі. Це епічна історія натхненна реальними подіями війни в Україні, переплетена з магією і драконами. Зараз, як ніколи актуальні теми ідентичності, ціни своботи та незалежності. Попри магію, історія торкається реальних проблем: окупації, розорення територій, жертовності та віри в перемогу. Яскравий світ і персонажі. Це історія не лише про битви і магію - це людські переживання, біль втрати та радість перемоги. А головне-розуміння ціни, якою дається свобода.

Тіні над Ларією

Тіні над Ларією

 

Фортеця Страфолл…—  Імператор  повільно водив  пальцем по карті, зупиняючись на символі фортеці Старфолл, який височів на березі річки Тенбрук.

—Вона— наш ключ. Захопимо її, і Ларія буде  наша.

Турал, імператор Хелдора, сидів у своєму тронному залі, за величезним овальним столом. Невисокий і миршавий, він виглядав так, наче забальзамований мрець, якого змушують сидіти і говорити.

Залисина  на його голові, що відділяла високе чоло від рудувато-сивої  маківки відбивала  світло свічок, що освітлювали кімнату, підкреслюючи  його риси обличчя: опухле на вигляд лице, широкий  довгий ніс і маленькі, брудно-блакитні очі  дивилися з ненавистю до всього світу. Тонкі губи, з опущеними кутиками свідчили про те, що ним керує страх.  Коли Турал дивився на когось, здавалося, він дивиться не лише на людину, він шукає  її слабкості.. Але за цими проникливими очима ховалося лише одне: його підлість не знала меж.

Турал був вмілим  інтригантом  і маніпулятором, але не через силу чи сміливість, а через хитрість, зрадливість і вміння використовувати людей у власних інтересах, висмоктуючи з них все, що тільки  можна, а потім викидаючи, як відпрацьований матеріал. Він завжди уникав прямих сутичок, натомість  підбурюючи інших, а сам тим часом залишався в тіні, зловтішаючись. Його боягузливість ховалася за показним блиском корони, але всі, хто був в його близькому оточенні знали, що їх лідер боягуз, який найбільше боїться двох речей: втратити владу і померти. Саме тому його постійно оточували маги, лікарі та алхіміки, які робили все можливе, щоб підтримувати дух в цьому напівмертвому тілі, але навіть їх він тримав на відстані. Коли до нього приїжджали дипломати з інших країн, вони завжди сиділи на іншому кінці його величезного столу, на відстані кількох метрів, так, наче він боявся близького контакту з людьми.

Він завжди відчайдушно уникав присутності на полі бою, відмовляючись очолити війська під приводом "державних справ". Кожне його рішення межувало з параноєю: він не довіряв нікому, працював лише з тими, кого міг шантажувати або використовувати.

Його боягузтво змушувало  його бути жорстоким. Як щур, якого загнали у кут, він діяв нещадно, щоб вберегти себе.

Його невисока постать здавалася майже непомітною в просторому тронному залі. Турал був майстром інтриг і маніпуляцій, але ніколи не ризикував собою. Він віддавав жорстокі  накази, сам  залишаючись в тіні, спостерігаючи й контролюючи виконання своїх доручень. Імператор був готовий пожертвувати будь-ким, аби втримати свою владу.

Тронна зала столиці Хелдора—Блексери  потопала у напівтемряві. Лише миготливе  світло свічок відбивалося на холодних мармурових стінах у золотому обрамленні імператорського трону.—Першим буде захоплено Кеслпоінт,—почав Турал, поклавши набряклу, з жовтавою шкірою  руку на карту. — Це портове місто— основа їхньої торгівлі. Якщо ми його відріжемо, Ларія не зможе постачати зерно іншим країнам, цим ми зруйнуємо їхню торгівлю. Ми не лише послабимо їхню торгівельну спроможність, але й позбавимо їх союзників із південних земель, які постачатимуть їм зброю, чи хоч якось зможуть їм допомогти.

— Морська блокада?— хрипло запитав генерал Варіан, нахиляючись до карти. Його переляканий і водночас жорсткий  погляд зупинився на імператорі.— Якщо так, нам потрібен флот і дракони. У їхньому порту достатньо кораблів, щоб спробувати відбитися…

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍