Марк Лівін - Простими словами. Як розібратися у своїх емоціях, Марк Лівін

Якщо тривога — про розвиток, то потрібно йти їй назустріч.

Тривожна розмова — ідіть і говоріть. Страшно щось робити — ідіть і робіть. Боїтеся публічних виступів — виступайте. Але виконуйте все це максимально усвідомлено.

Єдина вправа, яка прокачує зниження тривоги й паралельно розвиває, — рухатися назустріч. Якоюсь мірою це як розвідка території: якщо уважно роздивитися місце, у якому перебуваєте, рівень напруги зменшиться.

15 Freud Sigmund. Inhibitions, Symptoms and Anxiety (Kindle Edition) // Codman Press, 2014.

16 Rollo May. The Meaning of Anxiety (Kindle Edition) // W. W. Norton & Company; 1st Edition, 2015.

17 На жаль, українського перекладу книжки немає. У психотерапевтичній сфері її знають як «Душевные омуты».

18 Hollis James. Swamplands of Soul: New Life in Dismal Places. Toronto, Inner City Books, 1996.

Ми взялися за написання цього розділу з певною самоіронією й більше навіть вимушено. Ну бо що казати про щастя? Його продають з усіх боків: через зовнішню рекламу, таргетинг у соціальних мережах, телебачення, серіали і книжки. Люди у своїх акаунтах пишуть, які вони щасливі, і публікують красиві зображення. Уміння бути щасливим навіть навчають на спеціальних курсах. Та ми віримо, що кожна людина — експерт із власного щастя. Тому одразу застерігаємо: у цьому розділі не буде веселок, мильних бульбашок і порад, як жити. Зате будуть іронія, добрий сарказм і щирість. Нам здається, це хороша форма, щоб поговорити про те, що це за стан чи почуття.

Найголовніше: ми не знаємо, що таке щастя. Ніякої конкретної формули у нас як авторів немає. Це не емоція і не почуття, а швидше комплекс різних переживань і відчуттів, як-от радість, задоволення, спокій, ейфорія та багато інших. Але, певно, варто в написанні тексту відштовхнутися від протилежного стану. Люди, що приходять до терапевта, часто кажуть: «Я почуваюся нещасним». Коли клієнт позначає проблему формулюванням «Я не почуваюся щасливим», завдання терапевта — переважно зрозуміти, у яких саме сферах життя людина не відчуває задоволеності.

Психоаналітик Джеймс Голліс часто протиставляє щастя й сенс. У післямові до книжки «Трясовини душі»19 він говорить, що сучасна ідея здобуття щастя шкідлива, адже воно недосяжне. Намагання роблять людей ще залежнішими від власних захисних механізмів і неврозів. Якщо перекласти це простими словами, то, мандруючи стрічкою інстаграму в пошуках прикладів для щастя, ми часто відчуваємо лише сором, відчуження і провину за заздрість. Протилежний шлях — зустріч з недосконалим собою (мабуть, сама думка про це когось може налякати). Що це, якщо не шлях до свободи через страждання?

Віктор Франкл теж багато про це писав. Як людина, що в період Другої світової війни опинилася в концтаборі й була позбавлена будь-яких звичних способів «бути щасливим», як-от бачитися з друзями, їсти смачну їжу, читати газету, Франкл мав би почуватися глибоко нещасним. Але він знайшов сенс життя у служінні й допомозі іншим. У його книжці «Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі»20 якраз написано, що наявність сенсу — це те, що допомогло багатьом людям вижити.

Ще за життя Франкла Бібліотека Конгресу США та клуб «Книга місяця» провели опитування21, у якому «Людина в пошуках справжнього сенсу» увійшла в десятку найвпливовіших книжок у Сполучених Штатах. Її переклали 24 мовами із загальним тиражем понад 10 млн примірників. Круто розуміти, що люди шукають сенс не менше, ніж «рецепти щас­тя». Проте що це за сенс?

Наприклад, Ерік Шмітт в оповіданні «Босерон» розповідає історію про чоловіка на ім’я Семюель Гейман, який протягом 40 років заводить собак породи босерон і називає їх одним ім’ям — Арґос. Журналісту цікаво дізнатися, чому саме ця порода й чому саме таке ім’я. Семюель розповідає свою історію.

Він, як і Франкл, був в’язнем Освенциму. Пробувши там якийсь час, чоловік також опинився в душевному заціпенінні, адже довкола були тільки страждання і смерть. Якось Семюель брів табором і помітив трьох солдатів. Ті грали із собакою, яка перебувала за огорожею. Вони кидали їй сніжки, вона ловила їх і думала (чи вдавала), що це м’ячики, які щоразу розвалюються в неї у роті. Коли солдати пішли, Семюель підійшов до огорожі, щоб подивитися на собаку. Та була заінтригована. Йому навіть здалося, що вона до нього усміхається. Він зробив сніжку й кинув їй — і вона радісно скочила, щоб спіймати.

Семюель, який давно не бачив щирих емоцій, був вражений собакою і заплакав. Це були сльози полегшення. Він думав, як давно узагалі щось відчував — уже не кажучи про сльози, — адже свідомість через усі жахи бруталізувалася. Сенс, який з’явився від простої гри із собакою, — це те, що врятувало його від нігілізму. Завдяки цьому Семюель пережив усі подальші страхіття.

Карл Юнг пояснював невроз як страждання душі, що не розкрила свого змісту22. Тобто невроз стає захистом від незмістовного життя. З кожною новою кризою в людини з’являється більше можливостей знайти сенс і відчути себе щасливим тут і зараз. Для зустрічі із собою страждання неминуче, а щастя в цьому випадку — короткі миті