Рік Вейкман (Wakeman) - Сварлива рок-зірка в літах, Рік Вейкман (Wakeman)

насправді не читали. Я прочитав її кілька разів, і вона мені дуже подобається. Жюль Верн був генієм, справжнім провидцем. Його книжки стосувалися науки та наукової фантастики за покоління до того, як ці ідеї набули загального поширення; насправді ж він був геологом, і в кожній книжці, яку він написав, були величезні елементи футуристичної істини. Він навіть зробив певні розрахунки, такі як вірний кут входу в земну атмосферу – у нього був дуже конкретний досвід. Ми говоримо про 1864 рік. Геній. За іронією долі, Подорож до центру Землі є одним із небагатьох зроблених ним передбачень, які не справдилися, хоча багато геологічних фактів, про які він написав, є неймовірно точними.

Тож я сказав "Справі Дня":

- Я хочу зробити "Подорож до центру Землі".

- Що ти маєш на увазі, Рік, чи можу я запитати?

- Я хочу зробити повну сценічну постановку, великий оркестр, масштаб.

- Тож це буде недешево, Рік. Одне запитання, Рік...

- Будь-що...

- Нащо?

Я пояснив, що особисто мене це цікавить, і що також, з комерційної точки зору, якщо у вас є книга, про яку так багато людей думали, що вони знайомі з нею – чи то через фільм, чи через роман – то, очевидно, існував ринок для виробництва. Ендрю Ллойд Веббер і Тім Райс[16] впоралися з цим, використавши історії, про які люди принаймні хоч трохи знали або думали, що знають. Знайомство дає зону комфорту. Це все ще не мало сенсу для "Угода-на-День", але я вирішив. Я свідомо взяв аркуш з книжки Девіда Боуї – він був другом і колись сказав мені: "Якщо ти хочеш рухатися вперед, ти маєш робити те, чого хоче твоє музичне серце, інакше ти будеш робити лише те, що люди хотіли б мати можливість робити. Але вони не матимуть твоєї уяви. Просто вперед".

Я знав саме той зал, в якому мені хотілося виступити, і я не цілився низько – Королівський фестивальний зал. Я розмовляв з Девідом Мішемом, який був одним із головних диригентів Лондонського симфонічного оркестру, оскільки я грав на живому шоу Томмі з The Who під керівництвом Девіда, і він сказав, що вони цілком підходять для цього. Я також найняв Англійський камерний хор, тож ми вже говорили про найвищий музичний рівень. Лу Рейснер продюсував шоу Томмі, і я попросив його продюсувати для мене "Подорож", тож команда була майже повною. Тепер мені потрібен був лише гурт.

"Угода-на-День" відсортував у своїй пам’яті склад мрії: я був давнім другом із Джоном Ентвістлом із The Who, колись грав з ним у пабі Red Lion, якщо ви пам’ятаєте, і Брайан сказав, що ми легко можемо отримати Клептона теж. Цілимося високо!

- Але ти не розумієш суті, Брайан. Це не мій альбом – коли люди приходять на концерт, я хочу, щоб вони прийшли подивитися на "Подорож", а не на шоу Ріка Вейкмана та його друзів-знаменитостей-музикантів.

У мене була набагато краща ідея.

Візьмемо місцеву пивну Valiant Trooper.

У неділю ввечері я ходив до Valiant Trooper, щоб пограти з великою групою музикантів, поділитися побрехенькою-другою та випити пінту чи десять. Так, у той час було гаряче, і я вже мав успіх із Шістьма дружинами Генріха VIII, тому я звик грати з дуже висококласними та талановитими людьми. Але водночас мені дуже сподобалося грати в такій невимушеній атмосфері з гуртом з пабу Valiant Trooper. Добре, це були не зовсім Клептон і Ентвісл.

У нас співав Ешлі Холт. Я знав його ще з тих днів, коли грав у Top Rank Ballroom у Вотфорді.

У нас був Роджер Ньюелл на басу...

І Барні Джеймс на барабанах ...

Я додав свого приятеля - сесійного гітариста на ім’я Майк Іган, і склад гурту був завершений.

Але я вам скажу, що ті хлопці вміли грати. Паб був не таким вже й великим, і колись там набивалися люди, які регулярно випиралися на автостоянку. Тож однієї неділі, після того, як ми зіграли й трохи випили, я поцікавився, чи гурт доступний.

- Така справа, хлопці. Маєте якісь концерти до і після Різдва?

- О, так, Рік, у нас є кілька хороших замовлень. Чотирнадцятого грудня буде Nag’s Head, а потім ми маємо два концерти за два тижні в White Hart.

- Чудово, чудово. А щось замовлено на середину січня?

- Ні, я так не думаю, Harrow's в останній тиждень січня, тож у нас є часовий проміжок. А що в тебе є?

- Пара виступів з тим, що я написав під назвою "Подорож до центру Землі", — сказав я, сідаючи в машину.

- І де це буде, Рік?

- Та так, Королівський фестивальний зал.

У пресі та громадськості вже був великий інтерес до Подорожі, тож Брайан "Угода-на-День" дуже хотів почути мій оновлений колектив.

- Чи отримав ти якусь радість від Клептона та Ентвісла, Рік?

- О, я впорядкував групу, Брайан.

- Чудово. Хто в ній?

- Ну, не Ерік Клептон чи Джон Ентвістл. У мене є Роджер Ньюелл, Ешлі Холт...

- Ніколи не чув про них, Рік.

- Ну, Ешлі раніше співав у Top Rank Ballroom, і я щонеділі граю з усіма цими хлопцями у Valiant Trooper.

- До біса чудово. У нас є прем’єрне виконання цього піонерського шоу, яке ми записуємо наживо в Королівському фестивальному залі з Лондонським симфонічним оркестром і Англійським камерним хором, а також у нас будуть повні ряди світової музичної преси, незліченні знаменитості, високопоставлені особи, політики і майже всі особистості у британській музичній індустрії на цьому шоу, і ти зібрав чортовий гурт у пабі.

- Приблизно так, Брайан, саме так.

Він обізвав мене негарним словом.

У моїх вухах звучала прощальна літанія Брайяна "Все закінчиться кров’ю, не зважай на сльози, Рік", і я почав репетиції. Вони пройшли чудово, і вони мені дуже сподобалися. Ми залучили чудового Девіда Хеммінга в якості оповідача, і, коли музику відрепетирували та відсортували, ми були готові.

Єдина справжня помилка була з безкоштовними квитками. Королівський фестивальний зал чомусь не забронював їх для мене – і ні для кого без винятку. У мене було багато членів сім’ї, друзів і ділових партнерів, яких я хотів запросити, тому я був дуже розлючений. Я робив усе можливе, щоб отримати безкоштовні квитки, але безрезультатно. Гурт і Девід Геммінгс також очікували на свою долю контрамарок. Навіть "Угода-на-День" не міг нічого отримати, і це дійсно