Рік Вейкман (Wakeman) - Сварлива рок-зірка в літах, Рік Вейкман (Wakeman)

про щось говорило. Тож у мене не було іншого виходу, окрім як купити квитки у перекупника.

На власне шоу.

Я зателефонував покійному Стену Флешмену, легендарному перекупнику квитків і в той же час власнику футбольного клубу "Барнет", одному з найвидатніших персонажів усіх часів. Пам’ятаю, як чудовий воротар Рей Клеменс розповідав мені про роботу зі Стеном у його футбольному клубі та сказав: "Завжди було трохи дивно, коли всі отримували гроші з поліетиленового пакета.

Я подзвонив на номер Стена.

- Привіт, Рік, що я можу для тебе зробити? Але ж для квитків на фінал Кубка трохи зарано, чи не так?

- Стен, у тебе є квитки на моє шоу "Подорож"? Я ніде не можу дістати.

- Сорок, Рік. А скільки ти хочеш?

- Сорок, Стен.

- Божечки, Ріку, це тобі влетить у копієчку.

Я купив сорок квитків втричі дорожче за номінальну ціну.

На власне шоу.

- Я роблю тобі послугу, Рік, від серця відриваю... але скажу тобі, що я зроблю... Я подарую тобі квиток на фінал Кубка цього року.

Стен Флешмен, мені його так не вистачає.

Настав вечір двох послідовних виступів у Королівському фестивальному залі, і "Угода-на-День" хвилювався. Цілком справедливо він зазначив, що, незважаючи на мій невимушений підхід до групи, це було великою справою для паб-групи Valiant Trooper, і він запропонував мені переконатися, що вони не нервують за лаштунками. Це здалося мені передбачливим спостереженням, і я погодився знайти їх, пробираючись через лабіринтові проходи до їхньої гардеробної. З певним трепетом я постукав у двері й увійшов ...

…Вони грали в дартс.

Музиканти привезли власні дротики та дошку і, здавалося, влаштували змагання по коловій системі.

- Гаразд, хлопці, за годину ми починаємо.

Ледве відриваючись від своїх пінт і стрілок, вони сказали: "Гаразд, Рік, все чудово".

Коли ми вже збиралися продовжувати, увійшов Девід Хеммінгс і сказав мені: "Пітер Селлерс тут, але, мабуть, між ним і його дівчиною, австралійською моделлю, Мірандою Куоррі, сидить хтось інший".

Я запевнив Девіда, що це не проблема, оскільки очевидно, що той, хто сидів сам між однією з найвідоміших кінозірок планети та його гламурною партнеркою, із задоволенням погодився просто помінятися місцями.

Вийшовши на сцену, я дуже захотів оглянути перші ряди, щоб побачити, хто там, і одразу помітив Рінго Старра. Звичайно, був Пітер Селлерс і, як сказав Девід Геммінгс, за пару місць від нього була Міранда Каррі.

А хто сидів між ними?...

Моя бабуся.

Благослови її, Боже, їй було вже за вісімдесят, і вона сиділа там у своєму шикарному капелюсі й пальті, а Пітер Селлерс і Міранда Каррі виглядали помітно роздосадуваними. Лише через роки я дізнався, що насправді сталося.

Очевидно, Пітер представився моїй бабусі, яка абсолютно не здогадувалася, хто він такий. Потім, дуже ввічливо, він запитав, чи можна помінятися місцями, щоб він міг насолодитися виставою, сидячи поруч зі своєю дружиною.

Вона запитала: "Звідки ти взяв квитки, молодий чоловік?

- Е-е, від оповідача сьогоднішнього виступу, джентльмена на ім’я Девід Геммінґс.

- А ти знаєш, хто дав мені мій квиток, на місце F24? — запитала моя бабуся, показуючи йому папірець.

- Ні, — сказав Пітер Селлерс.

- Рік дав мені його сам. Він мій онук, знаєш.

- Ви, мабуть, дуже пишаєтесь ним, — сказав Селлерс. – А зараз, чи можна помінятися місцями?

- Я думала, що вже пояснила, — сказала моя бабуся. - Рік дав мені місце F24, отже, ось де я сиджу!

І так вона і сиділа.

Так, настав час розповісти вам про динозаврів, що займаються любов'ю. Нарешті.

Місце проведення, Кришталевий Палац, було вибрано дуже ретельно, щоб відповідати грандіозному характеру живого шоу для "Подорожі". Це був не той концерт, який можна легко виконати в Timber Carriage[17]. Хоча місце проведення було чудовим у багатьох відношеннях, воно супроводжувалося кількома труднощами. Для початку територія навколо Кришталевого палацу була всіяна передавачами, які BBC використовувала для радіо та телебачення. Ми говоримо про досить примітивні перші дні електронного обладнання на сцені, тому часто були невеликі збої, які виникали лише в найбільш невідповідний момент. У випадку з моїм шоу в Crystal Palace перед 20 000 людей особливою технічною проблемою, яка там виникла, був той факт, що мої клавішні інструменти могли сприймати РЧ, або так звані радіочастоти. З точки зору непрофесіонала, це означало, що коли ви натискаєте педалі гучності, інструмент вловлює радіосигнали, які потім направляються через різні з’єднання та виходять через сценічні гучномовці.

Іншими словами, мої клавіатури стали найбільшим у світі радіоприймачем. Єдиний спосіб позбутися цих злочинних сигналів — грати на клавішних. Тоді, і тільки тоді, радіо (або, якщо на те пішло, інколи телебачення, а іноді й замовлення таксі) перестало б бути чутно за гучністю клавішних. Тож найголовніше було тримати педалі в горизонтальному положенні під час гри та піднятими, коли інструменти не були задіяними.

Концерт мав вже початися, і за звичкою я натиснув на одну з педалей, і раптом, вибухнувши зі сценічних гучномовців, почали повідомлятися секретні результати футбольних матчів. Було 27 липня, і хоча сезон не розпочався належним чином, проходили всі товариські матчі, і кожен футбольний фанат цікавився, як ваша команда готується до нового сезону. Пам’ятайте, що це було за десятиліття до того, як телетекст або результати голосових повідомлень надсилалися на ваш мобільний телефон; радіо- та телевізійні програми "Підсумкові результати" були єдиним способом, за допомогою якого люди могли дізнатися результати спортивних подій дня. Більшість газет друкували розклад матчів на день із порожніми рядками на одній сторінці, щоб люди могли записувати результати під час зачитування їх по радіо.

Тож я стояв на тій величезній сцені, і при гучності в 120 децибел усі 20 000 глядачів почули: "Арсенал 2, Болтон 0... Лестер Сіті 2, Астон Вілла 2" . Ви можете подумати, що це була катастрофа, але практично всі в натовпі просто витягли з кишень свої "Вечірні новини" і почали записувати результати. Єдине зітхання було, коли з’ясувалося, що "Евертон" переміг "Манчестер Юнайтед" або про якусь таку ж несподівану драму. Ми з групою просто почекали п’ять хвилин, доки зачитають усі результати, а потім продовжили, начебто нічого не сталося.

Хоча технологія може здатися не надто складною (вона була найкращою на той час), у мене був парадний день зі сценічним реквізитом для "Подорожі". Якщо ви не були в Crystal Palace, то нагадую, що перед сценою там є досить велике озеро. Зважаючи на зміст Journey, це здавалося ідеальним шансом