Валерія Дражинська - Мій особистий демон, Валерія Дражинська

"Я не збираюся повертатися! Мені потрібно у світ людей"

У відповідь мовчання, що ненадовго звільняє голову від неприємної пульсації через перенапруження.

"Владар!" - я був готовий вибухнути. І всьому виною вона! 

"Тобі не здається, що нас двох буде забагато для маленького світу людей?" - нарешті пролунав злегка здивований голос.

"А ти там що робиш?" - я й сам здивувався.

"Після твого зречення й ефектного відходу батько вирішив, що виродку на кшталт мене не солідно займати твоє місце спадкоємця, і відправив подалі без можливості повернутися".

"Чому перстнем не скористався?"

"Навіщо? Мені й тут непогано. І немає його в мене".

 "Де воно?" - мені насилу вдавалося тримати себе в руках, - "Ти загубив перехід???"

"Ні, не втратив! Один Істинний скористався тим, що я загрався у війну".

"Чому досі не повернув?"

"Думаєш так просто підійти й забрати його? Ми з Істинними уклали мирний договір перед Засновниками. Та й використовувати його для переходу в інші світи можемо тільки ми з тобою". 

"Вітаю! У тебе з'явилася дуже серйозна причина порушити договір і повернути нашу річ".

"Та я якось вже здогадався. Мені потрібен час!"

"У тебе його мало!"

"Дрого!" - уся веселість, присутня в голосі під час розмови, зникла, замість неї з'явилася сталь, - "Мені не цікаво, чому ти рвешся у світ людей, але не здумай підім'яти його під себе! Я тобі не дозволю. Мені тут подобається. А через наше протистояння все може зміниться".

"Ти мені погрожуєш?".

"Так! Я тобі погрожую!"

"Страх не втратив? Накази спадкоємця не обговорюються!"

"Майже шістсот років минуло відтоді, як ти добровільно відмовився від законного права наказувати Волхвам!" - усміхнувся Владар, - "І в мене до тебе умова буде."

"Яка?" - давно я ні з ким не розмовляв на рівних.

"По прибуттю проведеш мені ритуал зв'язування."

"Треба ж, знайшов собі жінку!", - усміхнувся вже я, - "А з чого ти взяв, що в мене вийде? Тільки в батька достатньо сили для цього."

"Дрого, я навіть зараз відчуваю скільки в тебе накопичилося сили. Інакше не поставив би таку умову."

"Ти теж багато набрав, раз можеш мене сканувати", - і слідом додав знущальне, - "Жінка твоя часом не людина? Знаєш же, що смертна ритуал не переживе. Слабкі вони занадто. Чи ти вирішив ризикнути? А раптом?"

"Вона поки що людина. Я працюю над цим. Ти згоден на мою умову?" - вийшло в нього злегка нетерпляче.

"Так! Не зволікай, Владаре. У мене теж виникли проблеми зі слабкою статтю", - кинув я, обриваючи зв'язок.

Залишилося лише набратися терпіння. Але нічого! Анна від мене вже нікуди не дінеться.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно