Данило Борисович Яневський - Грушевський, Скоропадський, Петлюра

было в 10 час. утра 2-го марта 1917 г. (тут Булгаков[66] помилився. — Д. Я.), когда в Киев пришла телеграмма, подписанная двумя загадочными словами:

Депутат Бубликов.

Ни один человек в Киеве, за это я ручаюсь, не знал, что должны были означать эти таинственные 15 букв, но знаю одно: ими история подала Киеву сигнал к началу. И началось и продолжалось в течение четырех лет. Что за это время происходило в знаменитом городе, никакому описанию не поддается. Будто уэльсовская анатомистическая бомба лопнула под могилами Аскольда и Дира, и в течение 1000 дней гремело и клокотало, и полыхало пламенем не только в самом Киеве, но и в его пригородах, и в дачных его местах в окружности 20 верст радиусом.

Демонстрація в Києві. Весна (?) 1917 р. Суспільне надбання 

М. Булгаков (1891—1940 рр.). Фото 1910 рр. Суспільне надбання

Когда небесный гром (ведь и небесному терпению есть предел) убьет всех до единого современных писателей и явится лет через 50 новый, настоящий Лев Толстой, будет создана изумительная книга о великих боях в Киеве. Наживутся тогда книгоиздатели на грандиозном памятнике 1917—1920 годам.

Пока что можно сказать одно: по счету киевлян у них было 18 переворотов. Некоторые из теплушечных мемуаристов насчитали их 12; я точно могу сообщить, что их было 14, причем 10 из них я лично пережил».

Ім’я очевидця — Михайло Булгаков.

Народження Української Центральної Ради — 1

Тими днями на Західному театрі воєнних дій (далі — ТВД) продовжувалася «необмежена» підводна війна, оголошена Німеччиною 1 лютого. Військові дії на інших ТВД практично не проводилися, «центр ваги операцій цього періоду ліг виключно на плечі англо-французів», «французький уряд висуває доктрину ... боротьби на виснаження».

М. Біляшівський (1867—1926 рр.). Суспільне надбання

Таким був поточний зовнішній фон, на якому почали розгортатися події, які згодом дістали назву «Лютневої революції». О шостій ранку 1 березня київський міський голова Ф. Бурчак прочитав історичну телеграму. Саме Ф. Бурчак та його однодумці негайно провели збори осередку Всеросійського союзу міст: серед учасників були Микола Біляшівський (м), Андрій Вязлов (м), Дмитро Дорошенко (м), Федір Матушевський (м), А. Ніковський (м), Ф. Штейнгель (м), які ухвалили створити координуючий орган усіх міських політичних партій та громадських організацій. Того ж дня ухвалу легалізували через управу Київської міської думи.

3 березня

«...Многолюдное собрание представителей украинских местных и некоторых провинциальных организаций и групп <...> единогласно приветствовало образование нового правительства и постановило оказывать ему всяческое содействие» [67].

Німецькі війська на Західному фронті розпочали плановий відступ на відстань 135 км з лінії Нуарас—Суассон на т. зв. «лінію Зігфріда».

А. Вязлов (1862—1919 рр.). Суспільне надбання

Д. Дорошенко (1882—1951 рр.). Суспільне надбання

Ф. Матушевський (1869—1919 рр.). Суспільне надбання

4 березня

«...состоялось весьма многолюдное собрание членов различных украинских организаций. На собрании этом все организации объединились и вошли в состав комитета «Центральна Рада». <...> Собранием посланы приветственные телеграммы председателю совета министров кн. Львову и министру юстиции Керенскому с выражением надежды, что в свободной России будут удовлетворены все законные права украинского народа»[68].

9 березня

У своїй першій відозві «До Українського народу! Народе український!» УЦР фактично обіцяє вибори на основі загального, рівного, прямого й таємного виборчого права та висловлюється на підтримку федеративного принципу державного устрою майбутньої Росії: «Уперше, український тридцятип’ятимільйонний народе, ти будеш мати змогу сам за себе сказати, хто ти і як хочеш жити як окрема нація. З цього часу в дружній сім’ї вільних народів могутньою рукою зачнеш сам собі кувати кращу долю»[69].

10 березня

Центральна Рада ухвалює: її «політично-національним мінімумом є домагання демократичної республіки для України, себто навіть Гетьманщини і цілковитої самостійності, коли се можливо»[70].

Констатація

Саме в цей день в рішеннях УЦР зафіксовано наявність двох або навіть трьох несумісних між собою підходів до переустрою Російської держави.

Народження Української Центральної Ради — 2

13 березня

До Києва із заслання повернувся М. Грушевський. Над будинком Педагогічного музею піднято жовто-синій прапор[71].

19 березня

Газета «Вісті з Української Центральної Ради» повідомила: «Українська Центральна Рада у Києві організувалася 4 березня, об’єднуючи українські організації на спільних домаганнях: територіальної автономії України з державною українською мовою, з забезпеченням прав національних меншостей — росіян і інших»[72].

25—26 березня

В. Леонтович (1866—1933 рр.). Суспільне надбання

В. Біднов (1874—1935 рр.). Суспільне надбання

З’їзд Товариства українських поступовців висловився за автономію України у складі Росії й перейменував організацію на Союз українських автономістів-федералістів. Головою СУАФ обрано С. Єфремова (м), заступниками — Володимира Леонтовича (м) та А. Ніковського (м), членами тимчасового ЦК — Василя Біднова (м), Д. Дорошенка (м), Степана Ерастова, Ф. Матушевського (м), В. Прокоповича (м), О. Шульгина[73].

Констатація

Упадає в очі відсутність прізвища М. Грушевського в будь-якому контексті, пов’язаному як із передреволюційною діяльністю ТУПу, так і з легалізацією Товариства як політичної сили. На нашу думку, на цій підставі можна стверджувати, що з’їзд СУАФ засвідчив «розлучення» М. Грушевського з вільними мулярами.

Народження Української Центральної Ради — 3

27 березня

Країни Антанти почали наступ під Аррасом, маючи на меті остаточний розгром Німеччини та завершення війни.

КВІТЕНЬ

Український національний з’їзд та перші паростки українського фашизму — 1

6 квітня

Сполучені Штати Америки оголосили війну країнам Почвірного союзу.

У Києві, в будинку Купецького зібрання, відкрився Український націо­нальний конгрес[74]. Його перша ухвала засвідчила послідовність політичної позиції масонів — членів ТУП/ СУАФ:

1. «Згідно з історичними традиціями і сучасними реальними потребами українського народу з’їзд вважає, що тільки широка національно-територіальна автономія України забезпечить потреби нашого народу і всіх інших народностей, котрі живуть на українській землі».

2. «Автономний устрій України, а також інших автономних країн Росії матиме повні гарантії у федеративнім ладі».

Будинок Купецького зібрання (тепер Національна філармонія України). 1917 р. Суспільне надбання

3. «...Єдиною відповідною формою державного устрою з’їзд вважає федеративну й демократичну Республіку Російську».

4. «...Одним з головних принципів української автономії — повне забезпечення прав національних меншостей, які живуть на Україні»[75].

5. «...Признаючи за Російськими Установчими зборами право санкції нового державного ладу Росії, в тім і автономії України, і федеративного устрою Російської Республіки, <...> до скликання Російських Установчих зборів прихильники нового ладу на Україні не можуть зостатися пасивними, але в порозумінні з меншими народностями України мають негайно (виділено нами. — Д. Я.) творити підстави її автономного життя».

6. «Український з’їзд, йдучи назустріч бажанням Тимчасового правительства щодо організації і об’єднання громадських сил, признає негайною потребою організацію Крайової ради (Областного совета) з представників українських країв і міст, народностей і громадських верств, до чого ініціативу повинна взяти