Неталі МакКензі - Леді для герцога, Неталі МакКензі

7

     - То що, наш герцог виправдав свою славу? 

     - Ти про що? 

     - Коли я увійшла в вітальню, то ви удвох настільки про щось захоплено розмовляли, що навіть не відразу помітили мою присутність. 

     - Твою присутність не можливо не помітити. 

       Сара посміхнулася. І не звертаючи на віднікування подруги продовжила вести свій допит. 

     - То як так сталося, що ви удвох пили ранній чай? 

     - О, тут немає нічого дивного. Він так поспішав покинути мій дім, що вирішив встати рано-вранці. А я саме вишивала у вітальні коли він ішов. 

      У Сари від здивування відкрився рот. 

      - Не можу повірити! Ти — вишивала?! О Боже, Джейн, хто примусив тебе до цього? 

      Джейн хвилину повагалася, роздумуючи над тим, чи варто сказати Сарі правду. Зрештою вона вирішила, що Сара віддана подруга і якщо не їй, то кому вона зможе довіритись? 

       - Я вишиваю носовичок. 

       Сара подивилась на подругу так, наче та сказала найбільшу дурницю у своєму житті. 

     - Чесно кажучи, Джейн, у тебе з’явилось трохи дивне хобі. Причому це сталось досить стрімко. Ми бачилися не так вже й давно. І тоді жодних ознак не було. 

         Джейн голосно закрила книгу, яку намагалася розпочати читати останні пів години. 

       - Тобі аби посміятись з мене! - вона намагалася зробити якомога обурливіше обличчя. 

       Однак від цього ставало лише смішніше і врешті-решт подруги голосно розсміялися. Через кілька хвилин сміх згас. Джейн все ж вирішила пояснити подрузі тягу до нестандартного для неї заняття. 

        - Я готую весільний подарунок для герцога Холстона. Один носовичок з нашими ініціалами та ще кілька — з його. Усі з однаковими візерунками. 

        - Це буде чудовий подарунок. - посерйознішала Сара. - Якщо я правильно розумію, то ти таки сподіваєшся отримати пропозицію від герцога. 

        - Ти ж чудово знаєш, що нас пов’язує домовленість.

        - Так. Але на щастя для тебе ти маєш свободу вибору. 

     Джейн піднялася з дивану та підійшла до вікна. Вид на природу завжди заспокоював її, а також освіжав голову перед прийняттям важливих рішень. Притуливши голову до скла вона відповіла подрузі ледь чутно:

          - Ти ж знаєш, що я кохаю його. 

          - Але чи оцінить він твій подарунок? - обережно запитала Сара.

      Джейн розуміла, що це просте питання насправді мало два різних підтексти. І обидва залежали один від одного. Лише людина з певними почуттями могла оцінити її старання. І приймаючи цей подарунок не можна було не зрозуміти сили її почуттів. Щодо герцога, то Джейн знала, що він, м'яко кажучи, не в захваті від перспективи одружитися з нею. 

     Для одного з “Четвірки гульвіс” чужі відчуття любові та вірності. Та все ж, усі ці роки Джейн вірила та сподівалася, що зможе хоч трохи заволодіти його серцем. Однак її бажання важко було втілити без участі самого герцога. Він лише один раз провів з нею кілька хвилин. На її першому балу. Тоді вона відчувала на собі його відверту неприязнь. Яку пояснити вона не могла, адже нічого поганого йому не зробила. Заради одного танцю з нею він добряче напився. Хоча, слава Богу!, не настільки, щоб збитись з ритму танцю. Якщо не зважати на запах спиртного замість одеколону, то танець можна було вважати вдалим. Він виявився чудовим партнером. Ніхто, крім неї та її батьків не помітив його стану. Якщо хтось і помітив, то не видав цього. І ще він жодного разу не поглянув на неї: постійно відводив очі, вдивлявся кудись порожнім поглядом.

      А після того танцю він зник. Без попередження та прощань. Покинув її, наче безпритульне щеня. Увесь вечір Джейн поводилася як і належить. Вдавала, що нічого особливого не сталося. А батько її нареченого розповідав пліткаркам історію про те, що син надто зайнятий в цю пору року і ледве викроїв час для відвідування нареченої. Джейн вдалося уникнути пліток, усі сприйняли це як належне. Але, варто було лишившись у своїх покоях наодинці із собою, вона дала волю сльозам. Дівчина знала, що герцог був не в захваті від перспективи їхнього союзу. Але не сподівалась стикнутися з відкритою відразою. Вона наївно чекала їхньої зустрічі, сподівалась, що він побачить її і все зміниться. Та дива не сталося. Відрадою стали бали, в які вона поринула вже за декілька днів. У неї ніколи не було нестачі партнерів чи залицяльників. З часом вона зрозуміла, що причиною була ситуація, а не вона. Принаймні, Джейн на це сподівалася. Тому, що ще одним важливим відкриттям для неї стало те, яке почуття в ній пробудив герцог. І вже тоді вона вирішила, що будь-що покорить герцога. 

       З того часу вона почала збирати про нього інформацію. Намагалася зустрітися на балах. А щойно одна з патронес Олмаку дала їй дозвіл на вальс, вона залишала у своїй танцювальній картці один такий танець вільним. Для нього. Однак кожного балу у танцювальній залі він з’являвся досить пізно. Виконував танець чи два (з господинею балу і, якщо була присутня, — з його черговою коханкою) і стрімко лишав танцювальну залу. Так власне робив кожен з “Четвірки”. Кілька разів він навіть проходив повз неї. Кожного разу в компанії когось зі славнозвісної “Четвірки”. І в той час, коли Джейн ловила зацікавлені погляди його друзів - він не помічав її. Або ж удавав, що не помічає. Після одного такого випадку Джейн пообіцяла собі, що якщо герцог відмовиться від одруження з нею, то вона обов’язково вийде заміж за одного з “Четвірки”. Це мала бути її помста. Та все ж вона й далі наївно сподівалася, що якщо герцог пізнає її, то змінить свою думку. І вони отримають шанс на щасливе майбутнє. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍