Неталі МакКензі - Леді для герцога, Неталі МакКензі

     І от, після стількох років вона нарешті отримала свій шанс! Навіть якщо їй доведеться свідомо обдурити герцога. Ціль виправдовує жертву. Вона була переконана, що після цього всього герцог Холстон зрозуміє її вчинок і вони разом посміються над цим. Зрештою, це були ідеальний час та місце, ідеальний план. Навряд чи випаде такий шанс під час сезону. Надто багато людей знають її в обличчя. Багато, але не герцог. Прикро було визнавати, що він не пам’ятає її. Хоча з іншого боку це свідчить про те, що на балах він не вдавав незнайоме обличчя. Він її просто не впізнавав. Та все ж... 

          - Я зроблю все, щоб він оцінив. Я не хочу нещасливого шлюбу. Якщо це не спрацює — я скористаюся своїм правом добровільного вибору чоловіка. - тихо, але впевнено відповіла Джейн на питання подруги. 

          - Я з тобою!  - впевнено промовила Сара. - Тим паче, що я вважаю, що йому давно пора була одружитись з тобою. Кращої герцогині й бути не може. І він лише витрачає час, який міг присвятити тобі.

      Веселий сміх заполонив кімнату. За мить його перервав стукіт у двері. Відразу за стукотом двері відкрилися і в кімнату увійшов Брукбері. 

         - Вам записка, міледі. - галантно поклонившись він простягнув Джейн срібну тацю на якій лежав конверт із печаткою герцога. 

        Вона відразу ж впізнала цю печатку. Багато разів їй доводилося ламати таку ж на листах герцога. Але тоді листи писав батько Крістофера. Зараз же в її руках був лист від нього особисто. Вперше за увесь час. Джейн не уявляла, що могло спонукати герцога написати й. Тим паче, що вони бачились всього кілька годин тому.. 

         - Це приніс посильний? 

        - Ні, герцог Холстон власною персоною.

        У подруг широко відкрились очі й вони переглянулися. Що мало статися такого, що герцог не хотів увійти, а лише передав записку? Можливо він про все дізнався і тепер сповіщає про це листом? Від хвилювання у неї спітніли долоні й вона зачекала хвилину перш ніж брати його. 

         - Він не виявив бажання зайти? 

       Брукбері заперечно похитав головою. 

         - Він просив, до того ж особливо наполегливо, щоб я непомітно покликав міс Грейсон. Здається він хотів поговорити з нею наодинці. 

       У Джейн загорілись очі. 

         - Він все ще чекає? 

          - Так, леді. За його наполегливим проханням я маю відвернути леді Грейсон, тобто Вас. - дворецький на мить запнувся переводячи погляд з одної леді на іншу. -  Пробачте, все доволі заплутано. 

          - Все гаразд Брукбері. Гадаю краще для Вас просто переказувати слова герцога достеменно. Це спростить наше спілкування.

          Дворецький з полегшенням видихнув. Він ще й досі почувався напруженим після розмови з герцогом. 

         - Його світлість, гм…, - дворецький схоже підбирав слова для вираження і це ще більше турбувало Джейн. - Просили передати записку міс Джейн. Також я мав би, не викликаючи підозри, попросити вийти на зустріч з його світлістю леді Грейсон. Він просив передати, що його світлості конче потрібно переговорити з нею. Крім цього, я маю відвернути увагу леді Дорсет поки не повернеться леді Грейсон. 

         Брукбері все ще тримаючи тацю на витягнутій руці голосно видихнув. На його обличчі відбилося полегшення. Зрозумівши, до вірному слузі більше нічого додати Джейн врешті забрала конверт та впевненим рухом зламала печатку. 

         - Ти можеш іти, Брукбері. - підвела вона голову й швидко опустила її назад до листа.

         Швидко пробігши очима по записці вона мимохіть задумалась. Записка була доволі лаконічною: 

       “Міс Дорсет, маю за честь запросити Вас на прогулянку. Чекатиму Вас завтра о дев’ятій годині ранку. Ваш покірний слуга герцог Холстон”. 

         Якби Джейн не так давно спілкувалася з герцогом, то була б впевнена, що ця записка є взірцем ввічливості. Але після зустрічі з герцогом вона відчувала лише холодну формальність. Разом з тим герцог наполягає на зустрічі із Сарою. Звісно, на зустріч мала йти вона. Але Джейн не розуміла потреби в цій таємній зустрічі. Адже сьогодні вранці вони досить мило поспілкувалися з герцогом. І нічого особливого поміж них не сталося. Оскільки жодних здогадок в неї не було, то був лише один спосіб вияснити це. 

            Джейн піднялась з дивану та розправила сукню. 

            - Що ж, це моя не найкраща сукня. І вона не зовсім підходить для прогулянок з герцогом. Але й він має звикнути бачити мене різною, а не лише в найкращих сукнях та найдорожчих прикрасах? 

            - Ти маєш чудовий вигляд у будь-якому наряді. 

          Джейн повернулась обличчям до Сари та посміхнулась: 

        - Ти так кажеш через те,  що ти — моя подруга. 

        - Люба моя, кожен хто має очі підтвердить це. 

       - Як гадаєш, достатньо пройшло часу, щоб вийти на вулицю таємно від подруги? 

        - Думаю, цілком достатньо. Інакше ризикуємо так і не дізнатись причини його приходу.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно