Леся Воронін - Таємне Товариство Близнюків, або Чудовисько озера Лох-Ойх та інші страховища, Леся Воронін

її пальців кришталевий келих і випив гранатовий сік одним духом. Бо коли Тютя заштовхнув мене до бенкетної зали і я побачив, що він зробив з Луною та рештою членів ТТБ, у мене пересохло в роті і я мріяв хоча б про ковток води. Так завжди буває, коли я хвилююсь.

Втамувавши спрагу, я почав діяти. Спершу переконався, що всі, хто сидить навколо довжелезного столу, дихають. Своїм паралізатором Тютя ввів їх у стан летаргії, але не встиг повністю заблокувати свідомість – на це у синьоморда просто не було часу. Я швидко попрямував до дверей. Треба було якомога скоріше розшукати моїх друзів Жука та Зайця, далекобійника Бака і, звичайно, власника замку Мак-Байбака. Лише разом ми могли зупинити Тютю, врятувати бабусю, Зізі та її клонів і продовжити операцію «Антижаб-4».

Вже виходячи з бенкетної зали, я озирнувся, щоб кинути прощальний погляд на своїх застиглих товаришів, і раптом сам завмер на місці, не вірячи власним очам. У вікно зазирало гігантське страховисько – точна копія легендарного чудиська озера Лох-Несс. Покрутивши головою на довгій лускатій шиї, чудисько оглянуло залу і застиглих у дивних позах людей, а потім наблизило морду впритул до шибки і спинило погляд своїх сліпучо-жовтих очей на мені.

– Хто ти такий і що зробив з моїми гостями?! – почувся у мене за спиною владний чоловічий голос.

Відірвавши погляд від палаючих очей чудиська, я хотів обернутися, щоб зрозуміти, хто до мене звертається, але чоловік різко мене зупинив:

– Один необережний рух, і від тебе залишиться лише пара кросівок. Мій Слинько не любить їсти спортивне взуття.

– Добре, я стоятиму, як стовп, – заспокоїв я нервового дядька. – Але поясніть, що це за потвора гіпнотизує мене крізь вікно і хто такий Слинько, який хоче мене з’їсти?

– Ця потвора і є Слинько – чудисько озера Лох-Ойх і охоронець мого замку.

– То ви родич мого товариша Андрія Байбака – пан Мак-Байбак? – зрадів я, та все ж повертатися не наважився.

– Ти знаєш Андрія? А навіщо ж тоді уколошкав усіх моїх гостей?

– По-перше, це не я, а по-друге, вони живі, просто перебувають у відключці. Їх вирубив космічний прибулець, синьоморд на ім’я Тютя, – промовивши останні слова, я зрозумів, що жодна нормальна людина мені не повірить.

– А, то ти Клим Джура? Так би одразу й казав! – промовив дядько і, вхопивши мене за плечі, розвернув обличчям до себе. Мак-Байбак був страшенно схожий на мого друга-далекобійника – такий самий чуб-оселедець, хвацько закручений за правим вухом, чорні вуса і пильні карі очі. Але шотландський родич був старший за Бака і набагато кремезніший за нього.

– Дай я на тебе подивлюсь. Андрій останнім часом тільки й говорить, що про твою бабусю, про тебе та про синьомордих прибульців. Розповів, що на сьогоднішній ранок ви запланували висадку десанту на горі Треп. І попросив, щоб я дозволив розмістити у своєму замку вашу групу підтримки. Он вони шатро натягають, влаштують у ньому цирк-шапіто. Це, щоб не викликати підозри у місцевих мешканців. Бо до Слинька вже всі давно звикли, а ті блакитні бородавчасті жаби завбільшки з ведмедя можуть зіпсувати мої стосунки з сусідами.

– А як могло статися, що замість вас членів ТТБ зустрів синьоморд, замаскований під шотландського горянина? Он його спідниця-кілт, берет і сумочка на підлозі валяються. А поруч – силіконова людська оболонка, в якій він заманив до бенкетної зали моїх друзів і вирубив їх за допомогою потужного паралізатора.

– Дуже просто – я отримав на месенджер повідомлення від лісничого. Про те, що в моєму заповіднику рідкісних звірів та реліктових рослин страшна пожежа. Помчав туди разом зі Слиньком, він у таких екстрених випадках просто незамінний. А коли прибув на місце, виявилось, що мене надурили. Хитрістю виманили з дому. А далі ти все знаєш.

– Тоді час підключати до операції «Антижаб-4» групу гігантських блакитних жаб, яких привезли сюди разом з цирком, і летіти на гору Треп. Цих істот клонували з клітин Зізі – першої представниці синьомордівської популяції, вирощеної на Землі, яка цілковито позбавлена хижих інстинктів. Тепер головне випередити синьоморда Тютю! Адже він замірявся викрасти один з ваших гелікоптерів Robinson, щоб захопити на Трепі президента ТТБ пані Соломію Джуру та трьох її помічниць – Зізі, Сімку та П’ятірку...

Розділ 21. Тютіна парасоля знову стає у пригоді

Мак-Байбак швидко підійшов до величезного, на всю стіну, вікна, відчинив його, нахилився до Слинька і віддав якусь команду, показавши рукою в бік злітного майданчика. Тієї ж миті гігантська і, на перший погляд, неповоротка тварина блискавично розвернулася на дев’яносто градусів і помчала туди, звідки долітав гуркіт вертольота. Ми також кинулися до виходу, адже треба було будь-що перехопити Тютю.

Перестрибуючи через три сходинки, я, задихаючись, кричав Мак-Байбаку:

– Якщо Тютя раніше за нас добереться до Трепа, то захопить бабусю, Зізі та Сімку з П’ятіркою! Після цього випустить з підземної фабрики зграю напівлюдей-напівсиньомордів, які слухняно виконають усі його накази. А тоді за допомогою двійників, які є точними копіями членів ТТБ, зірве операцію «Антижаб-4». Бо відрізнити їх від справжніх членів ТТБ буде неможливо!

– Без паніки! – заспокоїв мене родич Бака. Здається, ми встигли.

І справді, гуркіт мотора припинився, а коли ми нарешті вибігли на злітний майданчик, то побачили фантастичну картину. Велетенська тварина, схожа на доісторичного плезіозавра, вхопила Тютю за шкірки зубатою пащекою і почала підкидати вгору, спритно ловлячи його в повітрі. Синьоморд безпорадно дриґав перетинчастими лапами й несамовито верещав, свистів та сичав. Він намагався видобути з чохла парасолю-паралізатор, але небезпечна зброя випала з його розчепірених лап і покотилася по землі.

– Привіт, Музиканте! – усміхнувшись, сказав Заєць, який щойно підбіг до нас. – До речі, з цього вийшов би класний акробатичний номер.

– Так, але спершу треба знайти охочого синьоморда, який згодиться, щоб ним жонглювали, як пляжним м’ячем, – приєднався до нього Жук.

– А може, обговоримо вашу циркову програму згодом? – обурено запитав я. – Нам негайно треба летіти на Треп. Там зараз пані Соломія з... трьома помічницями, – пояснювати моїм друзям-циркачам історію Зізі та двох її клонів не було часу.

– Справді, хлопці, де це ви були? Бо ми із Слиньком ненадовго відлучилися, а тим часом цей синій жабун проліз