Леся Воронін - Таємне Товариство Близнюків, або Чудовисько озера Лох-Ойх та інші страховища, Леся Воронін

– Група номер два – залишається охороняти вертольоти!

І команда клонів на чолі з Бетменом стала на варті біля гелікоптерів.

– Групи номер три, чотири і п’ять – за мною! – промовивши останні слова, Луна-Лі приєдналася до Саламандри, Фродо, Леї та Спінера, і вони разом з колоною синьомордих клонів рушили до входу в підземну галерею.

Треба сказати, що Жук недаремно хотів потрапити до підземелля. Бо драйву там вистачило на всіх. Спустившись рухомими сходами до підземної галереї, ми виявили, що величезні капсули порожні. Синьоморди, що досі перебували у стані анабіозу, зникли. Сліди їхніх перетинчастих лап обривалися біля круглого отвору в кам’яній підлозі. Саме крізь цей отвір, задіявши спусковий механізм, ми з бабусею минулого разу проникли на фабрику, де виготовлялися двійники членів ТТБ.

– Ну, і як ми туди спустимося? – схвильовано запитала Лея і розгублено глянула на свого вірного товариша Фродо.

Але відповів їй не він, а Луна-Лі, яка віддала команду:

– Змійка!

На наших очах клони витяглися в суцільну лінію і кожен вхопився за лапи того, хто стояв попереду. Ця довжелезна блакитна змія почала плавно опускатися донизу. Тривало це доти, доки останній клон синьомордихи Зізі зник в отворі. І враз я почув, як із підземелля пролунав голос моєї бабусі:

- Ну, нарешті! А ми тут вас зачекалися! Скоріше спускайтеся, бо конвеєр ми самі не зупинимо.

Пані Соломія задіяла підйомний механізм, і невдовзі вся команда ботанів разом з моїми друзями-циркачами Жуком та Зайцем опинилася внизу. Посеред підземного залу так само, як минулого разу, рухалася широка металева стрічка. Хоча зараз напівлюди-напівсиньоморди, які мали знімати з конвеєра безликих манекенів і приробляти їм людські обличчя, завмерли біля своїх столів. А весь простір підземної фабрики затопило ціле море клонів Зізі.

Вихованка Луни-Лі, яка знову начепила на голову червоного капелюшка й одягла квітчасте плаття, віддавала чіткі накази своїм клонам. Цього разу вбрання Зізі мене не дратувало – я розумів, що без нього вона б злилася із загальною масою блакитних жаб. Їй допомагали П’ятірка та Сімка, яким врешті вдалося зупинити безкінечний конвеєр. У залі запанувала тиша, і пані Соломія голосно проказала:

– Серед вас є істота, яку в той час, коли він був людиною, називали Сашком Смиком?

Напівлюди-напівсиньоморди, які перебували на різних стадіях переродження, продовжували стояти мовчазною юрбою, і ніхто з них не відгукнувся.

– Кактусе, ти втрачаєш останній шанс. Не можу обіцяти напевно, але, можливо, я поверну тобі людську подобу...

І раптом юрба недороблених синьомордів заворушилася і звідти вистромився ядучо-блакитний ірокез.

Замість епілогу

Власне, з того моменту, як Кактус вирішив піти на співпрацю з Таємним Товариством Близнюків, результат операції "Антижаб-4" можна було передбачити. Дізнавшись, що ми захопили Тютю, Кактус був готовий розкрити будь-які синьомордівські таємниці. Так ми довідалися про існування потайного виходу з підземної фабрики двійників, яким користувався Тютя, щоночі непомітно проникаючи в підземелля.

Саме крізь цей прохід він вивів на поверхню Трепа групу двійників, коли мої батьки з усією командою, що працювала на розкопках кромлеха, вирушили на Міжнародну конференцію дослідників мегалітів до Глазго. А до маєтку Мак-Байбака хитрий синьоморд добрався, використавши дельтаплан мого тата. Адже батьки здавна захоплювалися цим видом спорту, а над верхівкою Трепа завжди можна було вловити потужні повітряні потоки й летіти у потрібному напрямку.

Проникнувши в замок Мак-Бака під виглядом шотландського горянина, Тютя виманив господаря, приславши йому повідомлення про пожежу в його заповіднику. Головною його метою було знищення всієї нашої організації, члени якої вже тричі рятували Землю від хижих космічних прибульців. За допомогою парасольки-паралізатора він ввів у стан летаргії найдосвідченіших членів ТТБ і команду Таємного Товариства Ботанів. Адже нас він ненавидів найбільше і хотів помститися за те, що минулого року ми захопили синьомордівський інкубатор і завадили космічним хижакам знищити людську цивілізацію.

Того ж дня ми перевезли всіх прибічників Тюті до маєтку Мак-Байбака і тимчасово розмістили їх у циркових вагончиках. Згодом їх мали перевезти до заповідника, де у Бакового родича-мільйонера була дослідницька база. Саме там моя бабуся, вона ж видатна учена та винахідниця Соломія Джура, збиралася вести спостереження за мутаціями цих істот і, по можливості, повернути їм людську подобу.

Робота на горі Підстава також мала продовжитись. Адже Луна-Лі та команда ботанів твердо вирішили створити популяцію синьомордів, цілковито позбавлених хижих інстинктів. Як стверджує Луна-Лі, її вихованка Зізі – найкращий приклад того, що це можливо. І називати їх синьомордами вона категорично відмовляється. До речі, я також долучуся до своїх друзів-ботанів, бо впевнений, що попереду на нас чекають фантастичні відкриття та шалені пригоди!

Здається, це майже все, про що я хотів розповісти, виконуючи роль літописця Таємного Товариства Близнюків. Хоча, ні! Забув сказати про подальшу долю наших штучних близнюків. Вони тепер живуть, тобто зберігаються, у сільській садибі бабусі Солі й дуже їй допомагають по господарству.

Ну, і, напевно, ви б хотіли дізнатися, про що ж ішлося в написі, який мій тато знайшов на камені посеред стародавнього кромлеха-мегаліта на горі Треп? Так от, якось сидячи у замку Мак-Байбака у тій самій бенкетній залі, куди мене колись заманив підступний синьоморд Тютя (ми тепер часто там гостювали), батько сказав:

– На кам’яній брилі було написано: «Кожна жива істота, що потрапить до цього місця у момент, коли вогняна блискавка розколе камінь, осягне таємницю цієї споруди і змінить світ».

Дивлячись у вікно і спостерігаючи, як чудисько озера Лох-Ойх на ім’я Слинько хлюпається у воді, бавлячись синім надувним м’ячем, тато запитав:

– А ви не знаєте, хтось був у центрі кромлеха, коли лютувала та страшна буря і блискавка розколола брилу?

Я непомітно потер ґулю на лобі, ми з бабусею перезирнулися і промовчали. Навіщо поширювати інформацію, до якої людство ще не готове...

Примечания

1

3 англ.: Куди ми йдемо?