Нія Козач - Господар Вовчої Гори, Нія Козач

Створіння злегка схилило голову набік і принюхалося. Я сильніше стиснула кошик з одягом і намагалася зайвий раз не дихати. Істота ступила кілька обережних кроків нам назустріч, не зводячи пильного погляду. Моє тіло напружилося, готове захищатись чи тікати, але за мить перед нами була лише купка листя. Дивне створіння наче розчинилося в повітрі, і я почала сумніватися, чи справді бачила щось ще кілька секунд тому.

Забава полегшено видихнула, і я наважилась ледве чутно запитати:

– Що це було?

– Усе добре, – безтурботно відповіла Забава, наче нічого і не сталося, – це просто Лісовик.

– Лісовик? – спантеличено перепитала я.

– Так, істота, яка оберігає ліс. Лісовик доглядає за деревами, допомагає тваринкам і все таке. Людям не шкодить, але якщо люди шкодять лісу, він може бути дуже агресивним.

– То все нормально? Він не повернеться?

– Усе добре, ходімо швидше додому. У селищі хвилюватимуться.

Забава попростувала далі й навіть замугикала собі під ніс якусь мелодію. Я пішла за нею, знову заплутуючись у власних думках. Що тут відбувається? Що ще чекає на мене в цьому місці? Я все більше й більше почала сумніватися в реальності того, що зі мною коїться. Де я знаходжуся?! Чому я тут? І як я сюди потрапила? Та найголовніше – як звідси вибратись?