Сергій Фішер - Фаустина, Сергій Фішер

Він подивився на неї, і в його очах був справжній страх.

— Хто ти? — прошепотів він. — Ти не та Єва, яку я знав.

— Ні, — погодилася вона. — Я не та перелякана дівчинка, яку ти тероризував. Я стала кимось набагато гіршим. Для таких, як ти.

Василь поспішно закінчив збирати речі і вийшов з квартири, не сказавши більше ні слова. Єва і її мати залишилися наодинці.

— Це правда? — запитала мати тремтячим голосом. — Те, що ти сказала про Василя?

Єва підійшла до неї і взяла за руки.

— Так, мамо. Правда. Але зараз це вже не має значення. Він пішов і більше ніколи не повернеться. Я про це подбаю.

Вони обнялися, і Єва відчула, як тіло матері здригається від ридань. Але в її власному серці не було місця для жалю чи сліз. Лише холодне, тверде відчуття перемоги.