Сергій Фішер - Фаустина, Сергій Фішер

До 22:00 вечірка досягла піку. Алкоголь лився рікою, гості сміялися і танцювали. Єва чекала слушного моменту. І він настав, коли одна з "подруг" — висока блондинка на ім'я Аліна — підійшла до Василя і прошепотіла щось йому на вухо. Він збентежено посміхнувся, озирнувся на дружину, яка розмовляла з іншими жінками, і кивнув.

Єва спостерігала, як вони разом вийшли з кімнати. Все йшло за планом. Аліна мала завести його до спальні, спокусити, а потім... потім мала з'явитися її мати, повідомлена іншою "подругою" про те, що відбувається. Але це був лише початок.

Через 15 хвилин з боку спальні пролунав крик. Гості замовкли, обернулися. Єва відчула, як її серце прискорено б'ється — не від страху, а від збудження.

Її мати вибігла до вітальні, бліда, з перекошеним від болю обличчям.

— Він... він... — вона не могла говорити від шоку.

Гості кинулися до спальні. Там вони побачили Василя — напівголого, заскоченого з молодою дівчиною. Але це був не просто банальний випадок подружньої зради. На ліжку лежали предмети, які Аліна витягла зі схованки під ліжком — фотографії молодих дівчат, явно неповнолітніх, у непристойних позах. Ці фотографії Єва підготувала заздалегідь, за допомогою Антоніо, який знав фотографів, здатних створити дуже реалістичні монтажі.

— Я знайшла це під ліжком, — схлипувала Аліна, граючи роль наляканої дівчини. — Він... він сказав, що хоче, щоб я одяглася як одна з цих дівчаток...

Жах на обличчях гостей був справжнім. Жінки відсахнулися, чоловіки дивилися з огидою і... страхом, ніби боялися заразитися чимось від самого перебування в одній кімнаті з ним.

— Це брехня! — закричав Василь, намагаючись натягнути штани. — Це підстава! Я ніколи не бачив цих фотографій!

Але було пізно. Репутацію знищено. А завтра вранці, коли податкова отримає документи від Антоніо, буде знищено і його бізнес. І його свободу.

Мати Єви впала на підлогу, ридаючи. Гості почали поспішно прощатися, бажаючи якнайшвидше покинути місце скандалу. Василь метався по кімнаті, намагаючись пояснити, виправдатися, але його ніхто не слухав.

А Єва стояла в дверях спальні, спостерігаючи за хаосом, який створила. Вона відчувала не просто задоволення. Це було щось більше — майже фізичне задоволення від споглядання чужого падіння. Чужого страждання.

Коли всі гості розійшлися, і в квартирі залишилися лише вони втрьох — Єва, її мати та Василь — настав момент фінальної сцени.

— Ти, — прошипів Василь, підходячи до неї. — Це ти все влаштувала!

— Що ти говориш, Василю? — втрутилася мати, все ще ридаючи. — Єва тут ні до чого!

— Ні до чого? — він розсміявся гірко. — Подивися на неї! Вона стоїть і посміхається! Вона все це спланувала — і дівчат, і фотографії!

Єва не заперечувала. Вона просто дивилася на нього з легкою посмішкою.

— Ти зруйнувала мене, — прошепотів він. — Але чому? Що я тобі зробив?

— Ти знаєш, — тихо відповіла Єва. — Кожну ніч, коли ти приходив до моєї кімнати. Кожен раз, коли твої руки торкалися мене, коли мама не бачила. Кожен твій погляд, кожен твій шепіт. Ти знаєш.

Мати Єви завмерла, перестала ридати. Вона повільно перевела погляд з доньки на чоловіка.

— Про що вона говорить, Василю? — запитала вона тремтячим голосом.

— Вона бреше! — закричав він. — Вона все придумала, щоб зруйнувати мене!

— Він приходив до моєї кімнати щоночі, коли тобі доводилося працювати в нічну зміну, — продовжила Єва, дивлячись прямо на матір. — Він казав, що просто хоче бути мені батьком, піклуватися про мене. Але його руки... його руки були всюди.

— Замовкни! — Василь кинувся до неї, занісши руку для удару.

Але Єва була готова. Вона вихопила з сумочки перламутровий ніж і спрямувала його прямо на нього.

— Тільки спробуй, — прошепотіла вона. — Дай мені привід.

Василь застиг, дивлячись на лезо, що виблискувало в тьмяному світлі спальні.

— Любо, ти ж не віриш їй? — він повернувся до дружини, благаючи. — Вона завжди ненавиділа мене. Завжди була проти нашого шлюбу!

Мати Єви повільно підвелася, втираючи сльози.

— Іди геть, — сказала вона тихо. — Зараз же. Забирай свої речі і йди геть з мого дому.

— Любо...

— Я сказала, йди геть! — її голос зірвався на крик. — Я не хочу більше тебе бачити!

Василь повільно підійшов до шафи, дістав спортивну сумку і почав кидати в неї одяг.

— Ви ще пошкодуєте, — бурмотів він. — Обидві. Я ще повернуся.

— Ні, — спокійно відповіла Єва. — Не повернешся. Бо завтра вранці податкова отримає докази твоїх махінацій. А поліція — заяви від дівчат, яких ти нібито примушував до сексу, погрожуючи їхнім сім'ям. І ще багато цікавого знайдуть на твоєму робочому комп'ютері.

Василь застиг, не вірячи своїм вухам.

— Це неможливо. Ти блефуєш.

— Перевір, — Єва посміхнулася. — Почекай до завтра.