Стася - "Ритм твоїх слів", Стася

Катерина прокинулась з різким рухом, коли сонце пробивалося крізь вікно, осліплюючи її. Вона похитнулась на місці, ніби намагаючись згадати, де вона знаходиться. Перші хвилини — лише легка плутанина в голові. Потім вона зібрала себе, зрозумівши, що це не її квартира і що вона заснула прямо на дивані.

"Чорт! Я проспала!" — подумала Катерина, намагаючись швидко піднятися, але тут же розуміє, що її ноги ще не зовсім слухаються. Її погляд мимоволі впав на годинник — і це тільки посилило її паніку.

Вже було майже десята, і вона мала зустріч через годину. Катерина прокинулась не від звичних будильників, а від музики, яка ще звучала в її голові. Олексій, здається, справді залишив її зануреною в цей світ спокою й гармонії. Але зараз не було часу на роздуми.

Вона миттєво піднялася, поглянула на себе в дзеркало, намагаючись збагнути, як виглядає після ночі. Складно сказати, чи виглядала вона краще чи гірше, але підсвідомо вона відчувала — час поспішати.

"Так, зараз не до роздумів. Просто потрібно забрати речі й поїхати."

Катерина бігала по кімнаті, збираючи свої речі в поспіху. Відразу вирушила до дверей, не подумавши навіть про те, щоб залишити якусь записку для Олексія. Вона почала поспішно одягати черевики, намагаючись одночасно зрозуміти, чому її серце так сильно б'ється.

Катерина вирішила не чекати на нього, адже він, мабуть, ще спав, або просто був зайнятий чимось іншим. Вона тихо відкрила двері і вийшла, не оглядаючись, не думаючи, що буде далі.

Як тільки вона зібралася і вибігла на вулицю, погода ще виглядала досить зворушливою: повітря було прохолодним, але свіжим, і в ньому відчувалася весняна надія. Сучасні міські вулиці, шурхотіння автомобілів і кроки її високих підборів, що віддзеркалювали збуджену атмосферу ранку, нагадували їй про те, що життя йде своїм чередом, навіть якщо її серце зараз було переповнене новими і, без сумніву, дивними емоціями.

"Що це було?" — подумала вона, поспіхом ковзаючи в таксі. "Чому я так поспішала? І чому все виглядає так по-іншому після цієї ночі?"

Вона прилаштувала сумку на коліна і дивилася в вікно, знову і знову прокручуючи в голові, як все сталося. Музика, сміх, розмова, моменти, які вона не могла назвати звичними. Це була ніч, яка ніяк не вкладалася в її план. Але, можливо, саме тому вона була такою особливою.

Тепер їй потрібно було зрозуміти, чи вона справді готова до змін, чи це була лише тимчасова втеча. Але для початку — треба було просто дістатися до зустрічі, яка її чекала.